1793. Никлас Натт-о-Даг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ щоб я не порядок у місті наводив і робив Стокгольм безпечним для всіх людей, а стежив за виконанням його цензурних приписів. Ось глянь.

      Нурлін узяв аркуш із зірваною печаткою.

      – Цей лист підписав барон Ґустав Адольф Ройтергольм. Вимагає звіту, чому досі немає жодних успіхів у розслідуванні чуток, ніби він намагався отруїти спадкоємця престолу. А також нібито про нього пліткують, що бажання влади викликане імпотенцією і схильністю до збочень. Барон наголошує, що чекав достатньо, і тепер вимагає повного звіту про вжиті заходи й досягнуті успіхи.

      – І що, пошлеш? Звіт.

      – Оскільки я жодних заходів не вживав, то найкраще, мабуть, не посилати ніякого звіту. Він зовсім божевільний. Звичайний тиран, який не має друзів або рідних, що могли б закликати до гідної поведінки. Підбивав ворожку Арвідсон від його імені говорити з мертвими. Марнославний, запальний і злопам’ятний, зовсім як король Ґустав в останні роки. Страх революції і зради заражає всіх, чий зад наближається занадто близько до можливості сісти на престол. Як ти знаєш, покійний монарх наказав моєму попередникові фінансувати десятки навушників, які мали доносити на вільнодумців і змовників. Звісно, я не кажу, що серед людей немає невдоволення. Але біда в тому, що Лільєнспарре послав агентів шукати зраду не туди, куди треба. Поки короля Ґустава мучили нічні кошмари, ніби ідеї французької революції дійшли вже й до півночі, поки його шпики вишукували змовників у трактирах, убивця виріс серед придворних. Король так боявся народу і так сліпо вірив, що серед свого почту перебуває в безпеці…

      Нурлін махнув рукою в бік столу.

      – Я, звісно, намагаюся відбиватися від цієї агентури, та все одно постійно одержую доноси, і щодалі безглуздіші. Якийсь Едман доповідає, що якийсь Нільсон однієї дощової ночі співав перекладену «Марсельєзу» у Стренгнесі. Якийсь кавалерист з невизначеними симпатіями підозрює відомого баламута Юліна через сумнівну брошку для краватки. Кульмер і Огрен за схвалення Вейноса і Фалька прийшли в церкву у довгих штанях. Карлен під подушкою ховає книжку Турільда. Ля-ля-ля… І поки я мушу звертати увагу на це лайно, страждають важливі справи. Але Лілієнспарре, старий деспот, вважав, що це найважливіше. Ти знаєш, що його тут в управлінні позаочі називали Дупою?

      Вінґе кинув погляд на купу паперів, підняв один лист, байдуже подивився на нього й кинув знову на купу. Нурлін зірвав з голови перуку й почухав голову.

      – До мене дійшло, що барон вже шукає мені заміну.

      – Знаєш, кого хоче поставити?

      – Чув, що розглядає кандидатуру Маґнуса Ульгольма. Ти його маєш добре знати.

      – Не знаєш, скільки ще тут пробудеш?

      – Ні. Але якщо барон щось надумав, то вже доведе до кінця. Думаю, немає потреби казати, що Ульгольм не дасть завершити це розслідування. Тож часу в нас небагато, Сесіле.

      Вінґе потер перенісся. Від утоми перед очима вже танцювали якісь кольорові світлячки.

      – Мені не СКАЧАТЬ