Дочка снігів. Джек Лондон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ смачна річ, – промовив він, тримаючи тарілку на колінах та пожадливо поїдаючи незвичну страву. – Як це називається?

      – Мокрий гуляш, – відказала коротко Фрона, і далі їли мовчки.

      Наливаючи йому чашку кави, Фрона все пильно поглядала на нього. Обличчя його, думала вона, приємне, а разом з тим і енергійне. В ньому почувалась сила. Сила ця поки що дрімала, не виявляла себе.

      Видно, він вчився, – вгадувала Фрона далі. Студентів вона багато бачила і звернула увагу, що в них очі ставали якісь напружені від довгого сидіння над книжкою при гасовому світлі. В його очах була саме така напруженість. Карі, відзначала вона далі, і гарні, саме такі, які личать чоловікові. Але насипаючи йому другу тарілку, вона з подивом завважила, що ці очі, хоч і карі, були незвичайного відтінку, вони мали колір стиглого горіха. Вона була певна, що при денному світлі, та ще як він добре себе почуває, вони мають здаватись сірими, ба навіть синьо-сірими. Фрона це знала, бо найближча її подруга в школі мала такі очі.

      Його каштанове волосся, що вилискувало при свічці, злегка кучерявилось, а рудуваті вуса м’яко слалися над устами. Що ж до іншого, то його чисто виголене обличчя було по-чоловічому гарне. Спершу Фроні не сподобались ці трохи запалі щоки й широкі вилиці. Та, глянувши на його добре збудовану струнку постать, з добре розвиненими м’язами, широкими грудьми й дужими плечима, вона подумала, що ці западини нічого не вадять – вони не свідчили про виснаження, це ясно було знати з його міцної статури. Щоки злегка позападали хіба через те, що він не любив їсти зайвого. Зросту він мав п’ять футів і дев’ять дюймів – це вона докладно вирахувала, як досвідчена спортсменка. Було йому літ двадцять п’ять чи тридцять, так Фроні здавалось, – мабуть, ближче до двадцяти п’яти.

      – У мене дуже мало шерстяних укривал, – одривчасто промовив він, поставивши чашку на скриньку з харчем. – Я не сподіваюсь, щоб мої індіяни повернулися з Ліндермену до ранку. А тут, у таборі, не залишилось нічого, крім кількох мішків борошна та дечого з одягу, – все вже відправлено вперед. Щоправда, в мене є кілька теплих пледів, і вони любісінько правитимуть нам за укривала.

      Він повернувся до неї плечима, наче не чекаючи відповіді, і витяг з гумового чохла сувій укривал. Потому виклав з мішка два теплі пледи та кинув їх на постіль.

      – Ви, певно, артистка з оперети?

      Він, очевидячки, запитував без найменшого зацікавлення, так, аби щось сказати, немов наперед знав стереотипну відповідь. Але для Фрони це запитання було немов удар в лице. Вона згадала Ніпозину філіппіку про білих жінок, що прибувають до цієї країни, і цілком зрозуміла своє фальшиве становище, зрозуміла, за кого він її має.

      А він тим часом, не чекаючи відповіді, казав далі:

      – Тієї ночі було в мене дві таких зірки з оперети, а позавчора – аж три. Тільки я мав тоді чим постелитись. У них погана звичка губити в дорозі свій багаж, правда? Воно трохи й дивно, але я особисто ніколи не знаходив СКАЧАТЬ