Арканум. Юрий Винничук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ чоботи, обтрусив капелюха і перед відходом сказав черничці:

      – Піду занесу листа короля, а ти зажди й нікуди не виходь.

      – Гаразд. Тільки ж ти не барись.

      – Я скоро.

      В королівському палаці було безліч коридорів, а ще більше дверей і ні душі довкола, так що довелось бідному посланцю сновигати сюди й туди безконечними лабіринтами. Ледве-ледве натрапив на двері з написом «Король. Вхід стороннім суворо заборонено».

      Мадей легенько постукав.

      – Хто? – озвався хриплий старечий голос.

      – Посол короля Арканума!

      – Заходь!

      Мадей прохилив двері і не встиг ще й кроку зробити, як король, що сидів, як і належиться, на троні й парив у мидниці закасані до колін безкровні ноги, спинив його вигуком:

      – Гей, не дуже розбігайся! Оно шмата під дверима – витри свої чоботи. Нема чого тут болото розносити… Ось так… А тепер підійди до мене. Давай сюди свого листа.

      Мадей подав. Король розламав сургуч і розгорнув папір.

      – Ет, нічого не бачу без окулярів. Ти той, на словах скажи мені, що там до чого. Гроші привіз?

      – Е-е… бачите… Тут таке діло…

      – Не привіз!

      – Король Арканума шле вам свої палкі вітання…

      – Привіз!

      – …цікавиться вашим дорогоцінним здоров’ячком і е-е…

      – Не привіз!

      – Бо скарбниця королівська пуста, як шлунок новонародженого.

      – Тьху, туди к бісу! Оно глечик з окропом – влий у мидницю. Та не дуже, не дуже, а то ноги ошпариш! Досить, досить… Ага, отже, грошей катма. А якого ж тоді (далі пішли салагірські прокльони і лайки, які не мають своїх відповідників у арканумській мові)… ти оце мені торочиш всячину про здоров’ячко, га?! Тебе чого послали?

      – Мій король вимагає повернення захопленої території і тамтих двох тисяч, висланих позаторік.

      – Що?! Та як ти смієш?!

      Король так тупнув ногою, що вода з миски розбризкалася на всі боки.

      – Що собі думає той ваш цілий Кендюх зі скислим лайном? А ти жовтодзьобий нахабо, насмілився до мене з таким ось, вибачайте, посланієм перед очі явитися?

      І він зі злістю пошматував листа й шпурнув його Мадейові в обличчя.

      – Дозвольте… дозвольте, – випнув груди ображений Мадей. – Я все ж таки посол!

      – Відставної ти кози барабанщик – ось, а не посол! Сторожа! Гей, сторожа! А чорти б вас забрали! Знову в карти ріжуться. Ану гайни – одна нога тут, друга там, та поклич сюди!

      Мадей вийшов з зали і, роззирнувшись, помітив за колонами чотирьох вояків, що, сидячи на підлозі по-турецьки, грали в карти. Високі галябарди спиралися на стіну.

      – Гей, ви! Король кличе!

      – А ти що, сам не можеш йому окропу в миску хлюпнути?

      – Та він вас кличе в іншій справі.

      – Може, щоб тобі голову стяти?

      – Ще чого! Я ж посол!

      – Пхе, СКАЧАТЬ