Название: Остання красуня Півдня
Автор: Фрэнсис Скотт Фицджеральд
Издательство: OMIKO
Жанр: Зарубежная классика
Серия: Зарубіжні авторські зібрання
isbn:
isbn:
– Вона ніколи не втримає цього чоловіка, – сказала вона. – Йому потрібен хтось зовсім інший.
– Очевидно, він бажає Ейлі Келхон.
Ці слова її задовольнили.
– Він міг би подарувати мені свій компостер, прищепивши його до мене, наче булавку братства. Що за сміх! Якби матір побачила такого, як він, у нашому домі, вона б просто вмерла!
До честі Ейлі, треба сказати, що лише через два тижні він завітав до неї, хоча й був наполегливим, бо вже на наступних танцях у заміському клубі вона показала свою зневагу до його персони.
– Він такий нахаба, Енді, – прошепотіла вона мені. – Проте щирий.
Вона сказала слово «нахаба», не засуджуючи, як могла б вжити це слово щодо чоловіків із Півдня. Вона це усвідомлювала; її вухо не відділяло голос одного янкі від іншого. І так сталося, що місіс Келхон не померла, побачивши його на порозі маєтку. Уявні суворі упередження батьків Ейлі були зручним виправданням, проте, коли це було їй потрібно, вони відразу ж зникали. Її друзі були вражені. Ейлі, котра завжди була вища за тарлтонське товариство, Ейлі, шанувальники котрої були дбайливими й «наймилішими» чоловіками з табору, Ейлі та лейтенант Шоун! Я втомився пояснювати, що вона себе так розважає. І, звісно, щотижня в неї з’являвся інший кавалер – якийсь офіцер із Пенсаколи, старий товариш із Нового Орлеана – та серед цих легких захоплень вона ніколи не забувала про лейтенанта Шоуна.
Прийшов наказ відрядити групу офіцерів і сержантів у порт і сісти на корабель до Франції. Моє ім’я також було у списку. Упродовж тижня я був на військовому полігоні, а коли повернувся в табір, Ерл Шоун одразу причепився до мене з балачками.
– Ми б хотіли організувати невеличку прощальну вечірку для своїх у офіцерській їдальні. Тільки ти, я, капітан Крейкер і три дівчини.
Я та Ерл мали заїхати за дівчатами – Селлі Керол і Ненсі Ламар та Ейлі. Біля парадних дверей нас зустрів дворецький і сказав, що Ейлі немає вдома.
– Немає вдома? – спантеличено перепитав Ерл. – А де ж вона?
– Вона не залишила жодної звістки: просто сказала, що її немає вдома.
– Що за чортівня! – вигукнув Ерл.
Він ходив верандою, а дворецький чекав біля дверей. Раптом йому щось спало на думку.
– Слухай, – сказав він мені, – гадаю, вона образилася.
Поки я чекав пояснень, він суворо сказав дворецькому:
– Скажіть їй, що я хочу її побачити хоч на хвилинку.
– Як я повідомлю їй про це, якщо леді немає вдома?
І знову Ерл задумливо обійшов терасу. Потім він кілька раз кивнув і сказав:
– Вона ображена через те, що сталося в центрі міста.
Він кількома словами пояснив мені ситуацію.
– Почекай в машині, – сказав я. – Здається, я можу все владнати.
І коли офіцер СКАЧАТЬ