Місячна долина. Джек Лондон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Млосна, знесилена від ранкового сонця, Сексон уся затріпотіла від його дотику; вона сиділа й напівдрімливо думала, що ось тут поруч неї чоловік, якого вона могла б покохати… його руки й усе…

      – Ну, я вже забрав з цього місця всю прохолоду. – Він сказав це, не дивлячись на неї, але вона помітила лукаву усмішку в нього на губах. – Отож мені доведеться переїхати на інше.

      Пристрасно-ніжно провів він рукою вздовж її руки, а вона, дивлячись униз на його губи, згадала, яке протяжне, млосне тремтіння пройняло її всю, коли вони поцілувалися в перший день знайомства.

      – Ну, кажіть далі, – озвався він після хвилин п’яти солодкої мовчанки. – Люблю дивитись на ваші губи, коли ви говорите. Це так дивно, але кожен їхній порух, наче легенький поцілунок…

      Сексон до болю хотілося, щоб ця чарівна мить тривала без кінця-краю… А проте вона мовила:

      – Якщо я скажу, то, може, вам це не сподобається.

      – Скажіть, – наполягав він, – що б ви не сказали, мені все сподобається.

      – Гаразд. По-перше, я хочу нарвати собі тих маків, що ростуть отам, коло огорожі. А по-друге, – нам уже час додому.

      – Оце мені таки й справді не подобається, – засміявся він. – Але ж з уст ваших злетіло двадцять п’ять поцілунків! Я рахував. А тепер – заспівайте-но «Коли минуть жнива»… І дайте мені вашу другу прохолодну руку, – я потримаю її, доки ви співатимете, а тоді й вирушимо.

      Вона заспівала; дивлячися згори, Сексон утопила погляд в очі Біллі, але він їй не в очі дивився, а на вуста. Скінчивши, вона вивільнила свої руки й підвелася. Він хотів був податися до коней, та вона спинила його, простягаючи йому свого жакета. Незважаючи на самостійність, властиву жінкам, що самі на себе заробляють, Сексон мала вроджену потребу бачити уважне до себе ставлення; крім того, вона ще з дитинства пам’ятала розповіді жінок перших американських піонерів про чемність та галантність каліфорнійських кабальєро за часів іспанського панування.

      Вечірнє сонце всміхалося до них, коли вони зробили велике коло на південний схід, перебралися через пасмо пагорбів Контра-Кости і довгим схилом повз Редвудський шпиль почали спускатися до Фрутвейла. Під ними аж до самої бухти простяглася розлога рівнина, розкраєна шахматкою полів; далі плямами чорніли міста Елмгерст, Сан-Леандро та Гейвордс. Дим з Окленда сірим запиналом заслав червоне на заході небо, а з-за бухти вже мерехтіли перші вогники Сан-Франциско.

      Запали сутінки, і Біллі надовго якось дивно замовк. На цілих півгодини він, здавалося, зовсім забув про існування Сексон, і згадав тільки раз, щоб щільніше натягти запону собі та їй на ноги, коли повіяв свіжий вітерець. Уже разів з десять Сексон хотіла спитати: «Про що ви думаєте?», але все стримувала себе. Вона сиділа, притулившись до Біллі. Їхні тіла гріли одне одного, і її обгорнуло почуття вдоволення й безмежного спокою.

      – Чуєте, Сексон, – раптом запитав він. – Навіщо мені далі критися? Воно в мене крутиться на язиці аж цілісінький день від самого сніданку. А що, якби ми з вами побралися?

      Якась СКАЧАТЬ