Оповідання про Шерлока Холмса = The Sherlock Holmes Stories. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

      – Боюся, що мій колега занадто квапиться у своїх висновках, – буркнув він.

      – Але ж він має рацію. О, я впевнена, що він має рацію! Джеймс нізащо б це не зробив. Що ж стосується його сварки з батьком, я знаю, чому він нічого не сказав коронеру, адже до цього була причетна я.

      – Яким чином? – спитав Холмс.

      – Зараз не час щось приховувати. Джеймс мав великі неприємності з батьком через мене. Батько Джеймса дуже хотів, щоб ми одружилися. Ми з Джеймсом завжди любили один одного, як брат і сестра, але він, звісно, ще надто молодий, життя не знає і… і… коротко кажучи, він, природно, навіть думати не хотів про одруження. На цьому ґрунті й виникали чвари, і я впевнена, що це була одна з таких сварок.

      – А ваш батько? – поцікавився Холмс. – Він хотів вашого шлюбу?

      – Ні, він також був проти. Крім батька Джеймса, цього ніхто не хотів.

      Суцільний рум’янець залив свіже обличчя юнки, коли Холмс кинув на неї один із своїх допитливих поглядів.

      – Дякую за цю інформацію, – сказав він. – Чи зможу я побачитися з вашим батьком, якщо зайду завтра?

      – Боюся, що лікар цього не дозволить.

      – Лікар?

      – Атож, хіба ви не знаєте? Останні роки мій бідний батечко весь час слабував, а це нещастя й зовсім зламало його. Він зліг, і доктор Вілловз переконує, що в нього сильне нервове збудження від пережитого горя. Містер Мак-Карті був єдиною живою людиною, яка знала тата в давні часи у Вікторії.

      – Гм! У Вікторії? Це дуже важливо.

      – Авжеж, на копальнях.

      – Саме так, на золотих копальнях, де, як я розумію, містер Тернер і здобув свій капітал?

      – Ну, звісно.

      – Дякую, міс Тернер. Ви мені дуже допомогли.

      – Будь ласка, повідомте, якщо завтра матимете якісь новини. Ви, мабуть, навідаєте Джеймса в казематі? О, якщо побачите його, містере Холмс, то скажіть йому, що я переконана в його невинності.

      – Неодмінно скажу, міс Тернер.

      – Я поспішаю додому, бо тато серйозно хворий. А я йому потрібна. До зустрічі, нехай вам Бог помагає!

      Вона вийшла з кімнати так само поспішно, як і увійшла, і ми почули стукіт коліс екіпажу, що віддалявся.

      – Мені соромно за вас, Холмсе, – з гідністю зазначив Лестрейд після хвилинної мовчанки. – Навіщо ви подаєте надії, які неможливо втілити? Я не страждаю зайвою чутливістю, але вважаю, що ви вчинили жорстоко.

      – Я, здається, бачу шлях до порятунку Джеймса Мак-Карті, – заявив Холмс. – У вас є дозвіл на відвідини в’язниці?

      – Маю, але лише для нас двох.

      – Тоді я змінюю своє рішення не виходити з дому. Ми ще встигнемо до Гірфорда, щоб побачити бранця сьогодні ввечері?

      – Легко.

      – Тоді ходімо! Ватсоне, боюся, ви будете нудитися, але години за дві я повернуся.

      Я відпровадив їх до станції, пройшовся СКАЧАТЬ