Кривавими слідами. Ксенія Циганчук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ще раз і зробила кілька обережних кроків довгим темним коридором, у який завжди погано потрапляло світло, а в похмуру погоду – і поготів.

      Тиша. Мороз пробіг спиною.

      – Крістіно!

      Мовчанка гнітила. Віталіна знала звичку Мáрко, тому відчинені двері в будинку її не здивували. Але… «Удома ж дитина, чому він не ввімкнув опалення?» Молода жінка щільніше загорнулася в шубку, пройшла далі й уже збиралася завернути до вітальні, як несподівано вклякла.

      Бо побачила… нерухоме тіло свого коханця.

* * *

      Понеділок, 21 січня 2019 року. 9:15

      Власта роздивилася довкола. Тіло лежало в калюжі крові. Кількість же крові, а також місця поранень не дозволяли сумніватися: людина мертва. Звісно, для остаточного висновку викликали швидку.

      Обличчя повністю в крові: стріляли в голову. Одяг на животі теж просякнутий величезною червоною плямою: іще одне місце, куди влучила куля. Отже, стріляли так, щоб не лишилося жодного шансу вижити.

      Навмисне вбивство.

      Їх із Валентином першими викликали на місце злочину. Майже відразу приїхав іще один патруль. Валентин, її напарник, щойно поспілкувався з Віталіною Волошко, пані, яка і знайшла вбитого. Тепер разом із колегами намагався знайти свідків серед сусідів та перехожих.

      Наразі основним завданням патрульних було охороняти місце події. Із хвилини на хвилину мала прибути слідчо-оперативна група. Ті вивчатимуть місце злочину повноцінно. Патрульна поліцейська першого набору міста Рівного зітхнула: яким потрібно бути нелюдом, аби вбити чоловіка в присутності його п’ятирічної доньки?

      Почулася сирена: то під’їжджав іще один патруль. Можливо, із ним і слідчо-оперативна група. Надворі вже зібралося кілька людей, почувши новину. Стурбовані й у той же час неймовірно зацікавлені, намагалися розгледіти, що відбувається в будинку. Недалеко стояли припарковані дві патрульні машини з увімкненими проблисковими маячками. Власта повернулася в дитячу кімнату. Тут із заплаканою дівчинкою сиділа Віталіна, намагаючись відволікти її від переляку.

      – Мені потрібно поговорити з Крістіною наодинці, – промовила Власта і співчутливо подивилася на маленьку. Відколи поліцейська вперше її побачила, та не відпускала свого іграшкового, замурзаного синьою фарбою, світло-коричневого ведмедика.

      «Напевно, так і тримає його з учорашнього вечора, коли сталося вбивство», – подумалося жінці-копу.

      Від холоду маленька загорнулася в ковдру, звідки наполовину і стирчала іграшка. Крістіна встигла розповісти, що вчора ввечері татко поклав її спати, прочитавши перед цим казку. Потому вимкнув світло і вийшов. Майже відразу дівчинка почула здивований і наляканий голос батька, далі незвичайні звуки (очевидно, зрозуміли поліцейські, постріли), потім хтось упав, далі – швидкі кроки. Зовсім скоро з грюкотом зачинилися двері й стало тихо. Спершу малá боялася СКАЧАТЬ