Чужі сни. Ян Валетов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ зробив невелику паузу, недостатньо театральну, але вона помітно підняла градус уваги в аудиторії.

      – На жаль, – він акуратно закрив маркер ковпачком і поклав його біля дошки, – ні. В принципі, джгут може кріпитися до кого завгодно – зокрема й до одного з нас, але врахуйте – нас дуже мало, а отже, і ймовірність такої події мала. Джгути з’єднують Паралель із Серединним світом. Дія джгута ґрунтується на властивостях ДНК-носія, а це дає вченим підстави припускати, що у таких-от особливих людей у кожному з трьох світів є відбиток…

      – Однакові ДНК? – знову встряв курсант Куніцин, цікавість в якому однозначно перемагала інстинкт самозбереження. Він пирхнув, як пес, що нюхнув перцю. – Це неможливо в принципі!

      – Неможливо? – перепитав Кирило. – Невже? Тоді тобі, курсанте, доведеться іще не раз сильно подивуватися з того, що відбувається. Усе, що я вам розповідаю, іще двадцять років тому можна було викласти тільки психіатру, а тепер на цю тему написано сотні грубих томів, десятки гігабайтів. Література закрита, але вона існує. Немає нічого неможливого, ми просто мало знаємо про світ, в якому живемо. Джгути завжди кріпляться до живих людей. І у цих людей у кожній з Паралелей є свій двійник. В усіх трьох світах, зокрема й у Зеро. І якщо це важко зрозуміти, раджу взяти на віру. Щоб не дуже переживати, коли доведеться стріляти в лоб одному зі своїх або…

      Він подивився на курсантів і розсунув губи в посмішці.

      – …самому собі.

      Роздiл 4

      Аруба. Готель «Аквамарин Резорт».

      Жовтень

      На сніданок Давидови вийшли пізно.

      Буфет був хороший – саме так, як і обіцяли рекламні проспекти: удосталь фруктів, сирів, свіжих соків, м’ясних нарізок, здоба, що приголомшувала своїм запахом і виглядом…

      За ідеєю, Карина і Денис мали помирати від голоду, але їсти чомусь не хотілося. Вони вибрали собі столик на відкритому майданчику і сіли в щільній тіні величезного куща, який цвів венозно-червоним, ліниво колупаючи в тарілках.

      – Кави? – запитав смаглявий послужливий офіціант із нікельованим кавником у руках.

      Карина похитала головою, прикриваючи рукою чашку.

      – Звичайно. Але тільки не цієї. Принесіть еспресо з бару.

      – І мені, – попросив Давидов.

      Офіціант кивнув і зник.

      – Голова болить? – запитав Денис, спостерігаючи, як дружина потирає скроню.

      – Гуде, як порожня каструля, і стріляє сюди, – Карина постукала зігнутим пальцем над правим оком. – Таке враження, ніби в очну ямку забили цвях. І зовсім не почуваюся виспаною. Хоча, що дивуватися? Спали ми мало і джет-лаг… Ти теж маєш вигляд не вельми бадьорий…

      – Знаєш, – сказав Давидов, відсьорбнувши апельсинового соку, – ніколи не п’ю спиртного зранку. Не можу – нудить. Але зараз би випив.

      – Так випий, – запропонувала Карина, знизавши плечима. – Ти у відпустці. Тобі не треба працювати. Тобі не треба писати. Тобі не СКАЧАТЬ