Кар’єра Никодима Дизми. Тадеуш Доленга-Мостович

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ з тарілками в руках, або сидять за невеликими столиками. Вирішив стримати голод, щоб подивитися, як поводяться інші. Стіл був заставлений якимись незвичайними наїдками, яких ще ніколи не бачив. З великою радістю схопив би якусь із тих тарілок і з’їв би усе, що на ній, десь у кутку. Однак тримав себе в руках, спостерігав.

      Нарешті наважився і почав шукати очима тарілку. Коли знайшов і виделку, то наклав собі багато якогось салату і шматок паштету. Мав повний рот слини. Він просто не міг відірвати очей від тарілки. Раптом, обернувшись, щоб знайти собі краще місце, відчув досить сильний удар у лікоть. Тарілка вилетіла з рук і розбилась об підлогу.

      Дизму охопила злість. Перед його носом безцеремонно пропихався якийсь товстий пан, який навіть не вважав за потрібне повернутися і вибачитися за свою незграбність. Якби Дизма міг опанувати себе, він би проігнорував його рух. Зараз же знав тільки одне: той грубий вибив йому з рук їжу.

      Двома стрибками наздогнав свого кривдника і з усієї сили схопив за лікоть.

      – Вважайте, чорти б вас побрали, ви мені вибили тарілку з рук! – кинув йому просто в обличчя.

      Очі товстуна світилися небувалим подивом, навіть переляком. Він подивився на підлогу і, сконфузившись, став вибачатися.

      Навкруги все принишкло. Підскочив офіціант, прибрав скалки, а інший подав Дизмі нову тарілку.

      Ще не розуміючи, що він зробив, Дизма почав знову накладати собі той самий салат. І лише відійшовши вбік і трохи заспокоївшись, раптом зрозумів, що його кожної миті можуть викинути геть. Тоді він став ковтати не розжувавши, щоб з’їсти більше.

      Тим часом зала наповнювалася гостями, і Дизма з полегшенням переконався, що ніхто на нього не звертає уваги. Це його підбадьорило, і він знову наповнив свою тарілку. Виявивши біля себе піднос з налитими чарками, випив дві, одну за одною, і відчув себе впевненіше. Потягнувшись за третьою, з подивом помітив, як піднята чиєюсь рукою сусідня чарка злегка цокається в його власну. Водночас до нього долинуло:

      – Можна з вами випити?

      Поряд стояв високий брюнет у мундирі полковника і якось двозначно посміхався.

      Вони піднесли чарки і випили. Полковник простягнув руку.

      – Вареда.

      – Дизма, – луною відгукнувся Никодим і потиснув руку.

      – Вітаю, – нахилився до Дизми полковник. – Добряче ви втерли носа тому Терковському. Я все бачив.

      Дизма почервонів.

      – Ну, – подумав він, – зараз цей мене виставить. Але як делікатно підбирається!..

      – Ха-ха, – тихо засміявся полковник Вареда, – ще і зараз кров закипає при самій думці про цього телепня. – Вітаю, пане… Дизма. Терковський давно не отримував такого уроку. Ваше здоров’я!

      Випили ще по одній, і тут Дизма зрозумів, що між отим товстуном Терковським і полковником живе якась неприязнь.

      – Дурниці! – шкода тільки… того… салату і тарілочки.

      Вареда розреготався.

      – Жартуєте! Я бачу, ви дотепний чоловік, пане Дизмо! СКАЧАТЬ