Ялта. Ціна миру. Сергей Плохий

Чтение книги онлайн.

      Відкриття конференції стало зразком для організації подальших пленарних засідань: на відміну від зустрічей міністрів закордонних справ та інших робочих груп, у пленарних засіданнях завжди брала участь «Велика трійка», і вони слугували їй головним майданчиком для обговорень. Ці зустрічі починалися пізно по обіді, як правило, о четвертій, тривали до раннього вечора, і на них завжди головував Рузвельт.

      Круглий стіл, розміщений в одному кінці видовженої прямокутної кімнати, надавав більш-менш однаковий простір для кожної з трьох делегацій. Перший ешелон делегатів, який сидів навколо столу, підтримували другий і часто третій ешелони радників, які сиділи позаду своїх лідерів. Незважаючи на те, що місця за столом час від часу займали різні люди, залежно від порядку денного конкретної сесії, для міністрів закордонних справ та перекладачів завжди були зарезервовані місця. Перекладачами були давній фахівець із Росії в Державному департаменті США Чарльз Болен, майор Артур Герберт Бірс із британської військової місії у Москві та заступник наркома закордонних справ Іван Майський, якому на допомогу приходив помічник Молотова та його перекладач Володимир Павлов.

      Також зазвичай були присутні адмірал Легі, суддя Бірнс, Алекс Кадоґан, ще один заступник радянського народного комісара з питань закордонних справ Андрій Вишинський, Андрій Громико та Федір Гусєв, радянські посли у Вашингтоні та Лондоні відповідно, сер Арчибальд Кларк Керр, посол Великої Британії в Москві й Аверелл Гарріман, посол США в Москві. Посли також брали участь в обідах міністрів закордонних справ. Починаючи з другого дня конференції, ці обіди відбувалися перед пленарними засіданнями й були місцем розгляду завдань, переданих міністрам закордонних справ «Великою трійкою».

      Перекладачі разом з іншими членами делегацій нотували перебіг пленарних засідань, зустрічей міністрів закордонних справ та приватних розмов між лідерами, але офіційного запису Ялтинської конференції не робилося. Спроби координувати записи різних делегацій виявилися мінімальними і зводилися лише до фіксації часу початку та закінчення сесій. Більшість того, що ми сьогодні знаємо про перебіг конференції, а також слова, які говорили учасники, доступна з розлогих записів розмов, підготовлених Чарльзом Боленом, Алджером Гіссом та Г. Фріманом Меттьюсом, які вперше були опубліковані 1955 р. Радянці почали публікувати свої набагато СКАЧАТЬ