Лоліта. Владимир Набоков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ боляче щипають за груди, задирають спідничку. Звичайно, дорослішаючи, ми всі капризуємо, але Ло переграє. Вона похмура й добре викручується. Нахабна та зухвала. Вколола в сідницю Віолу, свою однокласницю-італійку, чорнильною ручкою. Знаєте, чого б мені хотілося? Якщо ви, мосьє, раптом ще будете тут восени, я хотіла б попросити вас допомогти їй з уроками; схоже, ви розумієтеся на всьому – географії, математиці, французькій.

      – О так, на всьому, – погодився «мосьє».

      – Хочете сказати, – швидко перепитала Гейз, – що ви таки будете тут?!

      Мені хотілося загорлати, що я залишуся тут навіки, якщо зможу сподіватися, що час від часу пеститиму свою майбутню ученицю. Однак до Гейзихи я ставився насторожено, тож лише гмикнув, потягнувся, не бажаючи більше складати їй компанію (le mot juste85), й незабаром повернувся до своєї кімнати. Проте ця жінка, вочевидь, не вважала день завершеним. Я вже лежав на холодному ліжку, притискаючи обома руками до обличчя запашну Лолітину тінь, як раптом почув, що невтомна господиня крадькома наблизилася до моїх дверей і прошепотіла крізь них, що лише хотіла поцікавитися, чи не закінчив я ще журнал «Погляд і зітхання», котрий позичив напередодні. Ло зі своєї кімнати закричала, що він у неї. Дідько забирай, ми перетворили цей будинок на справжню бібліотеку.

      П’ятниця. Цікаво, що сказали б в академічному видавництві, якби я процитував у підручнику слова Ронсара86 про «la vermeillette fente»87 або Ремі Белло88 «un petit mont feutré de mousse délicate, tracé sur le milieu d’un fillet escarlatte»89 чи таке інше? Напевно, я знову отримаю нервовий розлад, якщо залишуся в цьому будинку, під постійним тиском непереборної спокуси з боку моєї любоньки, моєї любоньки, коханої, жони, нареченої моєї90. Чи посвятила вже її Матінка-природа в Таїнство Менархе?91 Відчуття набряклості. «Прокляття», як кажуть ірландки. А ще це називають «падінням із даху» або «приїздом бабці в гості». «Пані Матка (я цитую журнал для дівчаток) починає будувати товсту м’яку стінку, яка знадобиться, якщо там з’явиться дитинка». Крихітний божевільний у своїй оббитій повстю камері.

      До речі: якщо я колись справді здійсню вбивство – зауважте «якщо» – мотив знадобиться значно серйозніший, ніж те, що сталося між нами з Валерією. Ретельно зауважте, що тоді я поводився радше недолуго. Коли вам закортить, якщо закортить, підсмажити мене до смерті, пам’ятайте – лише напад божевілля може наділити мене примітивною енергією, необхідною для того, щоб перетворитися на звіра (можливо, цей уривок було відредаговано). Інколи я наважуюся на вбивство уві сні. Але знаєте, що стається? Приміром, я тримаю револьвер. Приміром, цілюся у ворога, що ввічливо цікавиться моїми діями. Ох, я натискаю на гачок як слід, однак кулі одна за одною мляво випадають із дурнуватого дула на підлогу. У цих снах я думаю лише про те, щоб приховати своє фіаско від ворога, котрий потрохи втрачає терпіння.

      Сьогодні за обідом стара хитрунка сказала мені, скоса глипнувши на Ло та по-материнськи кепкуючи (я саме описував невеличкі схожі на щітку вусики, які вирішив відпустити):

СКАЧАТЬ