Аплодисменти для Лоли!. Ізабель Абеді

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ витягли з допомогою спеціальних щипчиків. І при цьому поранили мигдалики, почалася страшенна кровотеча і…

      – Віктуаліно! – накинулася на маму бабуся. – Чи не могла б ти розповідати свої жахливі історії після вечері?

      Мама скорчила ображену гримасу, а кашель у Зануди перейшов у напівзадавлений хрип. Тимчасом усі відвідувачі вже дивилися на нас, і бразилець за сусіднім столиком теж. Він усміхався, й це видалося мені дуже недоречним. Потім він подивився на Пенелопу, всміхнувся їй, а Пенелопа усміхнулася йому у відповідь.

      Як це дивно буває, раптом подумала я. Коли критик уперше з’явився в нашому ресторані, він із першого погляду мені не сподобався. Натомість бразилець за сусіднім столиком, навпаки, сподобався. Та коли придивитися уважніше, в ньому відчувалося щось недобре, відразливе, хоча він і був бразильцем, як мій папай, і виглядав дуже-таки гарним зі своєю темною шкірою та копицею чорних кучерів. Так, це й справді дуже-дуже дивно!

      Я подивилася на Зануду, тобто на Джеффа, й дала собі слово відсьогодні більше не називати його Занудою.

      Джефф узяв у Пенелопи склянку, випив геть усе, поклав на стіл купюру в п’ятдесят євро і вийшов із ресторану. Пенелопа проводила його здивованим поглядом.

      – Йому не сподобалась їжа? – поцікавилася вона.

      Ми з Фло перезирнулися.

      – Здається, – сухо зауважила бабуся, – йому не сподобався сусідній столик.

      – О, – сказала Пенелопа, знову зашарілася і швидко відійшла до барної стійки.

      Ми продовжували вечеряти, аж поки моя тітка не почала жбурлятися фрикадельками, і бабуся вирішила, що настав час іти додому.

      – Ми теж підемо, – сказала мама нам із Фло. – Завтра до школи, й вам обом треба бути в гарній формі.

      Так, це вже точно. Мені особливо хотілося бути у формі, тому що завтра остаточно вирішиться, чи буду я Білосніжкою, чи ні.

      3.

      Білосніжка й Люстерко

      – Це сталося всередині зими. Сніжинки падали з неба, наче пух. Королева сиділа біля вікна, яке було оздоблене різьбленим ебеновим деревом, і шила. Аж ось вона відірвала погляд від шиття, глянула на сніг, замріялась і незчулася, як уколола голкою палець. На сніг упали три краплинки крові. Вони були такими яскравими на білому снігу, що королева подумала: «От якби в мене народилася донечка – біла, неначе сніг, рум’яна, неначе кров, і чорнява, як чорне ебенове дерево». Невдовзі після цього в неї й насправді народилася дівчинка. Шкіра в неї була білою, наче сніг, вуста червоніли, наче кров, а волосся було чорним, як ебенове дерево. Назвали її Білосніжкою. Та ледве дитинка народилася на світ, як королева померла…

      Так починалася казка про Білосніжку, що її ми по черзі читали вранці в понеділок в актовому залі. Ми – це тринадцятеро дівчаток і хлопчиків із четвертих класів, котрі до різдвяних канікул записалися до театрального гуртка. Шестеро з паралельних класів і семеро з нашого: Сол, Ансуман, Цілувальник (хлопчик на ім’я Маріо, котрий тільки СКАЧАТЬ