Аплодисменти для Лоли!. Ізабель Абеді

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Джефф – це Зануда, котрого ми називаємо так лише позаочі, самі розумієте.

      Він зняв свою чорну шкіряну куртку (щоправда, без заклепок) і вмостився поряд із нами.

      Зануда поторсав тітку Лізбет по її волоссю, яке стирчало на різні боки, схвально покивав головою і замовив фаршированих кальмарів.

      – Бажаєте ще щось? – запитала Пенелопа.

      – Добре охолоджене біле вино, – відповів Зануда й посміхнувся Пенелопі. – І романтичну вечерю на двох. Як стосовно наступного четверга?

      Фло скривила пичку. Пенелопа зітхнула, але теж усміхнулася.

      – У четвер я працюю.

      – Тоді у п’ятницю? – Зануда схилив голову і спідлоба поглянув на маму Фло, точнісінько так само, як його молодший син Паскаль.

      – Я домовилася зустрітися у студії з Едуардо Маседо та музичним продюсером. Я маю заспівати кілька пісень Марії Бетанії для нашого компакт-диска бразильської музики.

      Тепер настала черга Зануди зітхати.

      – Мої щирі вітання! А що стосовно суботи?

      – Суботу Пенелопа проведе зі своєю єдиною донькою, – відповіла Фло за маму.

      Зануда знизав плечима:

      – Ну, тоді нічого не вдієш!

      – Точно! – бадьоро погодилася Фло й узялася до своєї риби.

      За чверть години папай приніс фаршированих кальмарів і поставив їх перед критиком.

      – Bon appetit, meu amigo!

      У перекладі з бразильської це означає «Смачного вам, друже мій!», та раптом Зануда змінився на виду. І зовсім не через слова папая і не через кальмарів, а через Пенелопу, котра стояла поряд із сусіднім столиком і бесідувала з відвідувачем-бразильцем.

      Цей чоловік мав чорні кучері до плечей. Його шкіра була такою ж темною, як і в папая, а голос – іще темнішим та глибшим. Саме цей голос і примусив мене нашорошити вуха. Сказати по правді, прислухатися я почала не через голос, а через те, що саме цей голос говорив.

      – Você é uma gata, – промовив чоловік із темною шкірою й темним голосом.

      У мами Фло обличчя миттю потемнішало. Вірніше, вона почервоніла до сліз. Фло простежила за моїм поглядом і не могла нічого зрозуміти.

      – Що це з Пенелопою? – запитала вона, а Зануда облишив жувати й нахилився всім тілом у бік сусіднього столика. На лобі в нього з’явилася глибока зморшка.

      – Твою маму назвали кицюнею, – відповіла я й одразу ж пошкодувала про це.

      – Що таке? – запитали Фло, бабуся та Зануда хором.

      – Е-е-е… – я поспіхом напхала повен рот квасолі.

      Пенелопа відійшла від сусіднього столика. Обличчя в неї більше не було темно-червоним. Тільки на губах залишилась нервова посмішка. Фло одразу ж влаштувала мені справжній допит.

      – То що сказав цей чоловік? Що моя мама – кицюня?

      – Шхофе на те, – пробурчала я з повним ротом і запхнула в себе ще одну ложку квасолі, щоб якось виграти час. Зморшка СКАЧАТЬ