Метод великого пряника. Роман Тарасенко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дуже дорого. Обираючи з декількох варіантів (це монстр чи корч?), рептильний мозок про всяк випадок обирає найгірший: це монстр, рятуйся! Тобто надсилає сигнал вище, в лімбічну систему, щоб та швидко підготувала організм до боротьби за виживання.

      Пройшовши через рептильний мозок, інформація потрапляє в лімбічну систему. Більша частина інформації до свідомості так ніколи й не доходить. Причина проста: можливості свідомості дуже обмежені, а мозку щосекунди треба обробляти інформацію, щоб мати найактуальніші відомості про те, що відбувається довкола. Нам не потрібно усвідомлювати більшу частину його роботи, тому мозок працює швидко й ефективно. Несвідомий розум обробляє близько 11 000 000 біт інформації за секунду, а свідомий – від 16 до 50 біт. Деякі дослідники наводять цифри до 120 біт, але різниця, як бачите, так само в мільйони разів.

      Як пише Леонард Млодінов: «Еволюція нагородила нас несвідомим розумом, тому що саме завдяки йому можна вижити у світі, що вимагає приймати і засвоювати інформацію з такою швидкістю. Сенсорне сприйняття, пам’ять, щоденні рішення, оцінки та діяльність – усе це дається нам нібито без жодних зусиль, та лише тому, що необхідних зусиль докладає частина мозку, що перебуває за межами усвідомленості».

      Свідомі рішення приймаються з допомогою найновішої частини мозку, та важлива інформація, котра може стати нам у нагоді як небезпечна чи корисна, оцінюється рептильним мозком. Потім ця оцінка передається в лімбічний мозок, і лише після цього інформація має крихітний шанс потрапити в новий мозок і бути усвідомленою.

      Ми безкарно (тобто без загрози для виживання) можемо ігнорувати більшість інформації, що надходить іззовні. Тому ми так і робимо. Немає загрози? Ігноруємо. Нічого цікавого? Ігноруємо. Щоб нова інформація дійшла до свідомості й затрималася там, вона має привертати увагу, пробуджувати цікавість і водночас бути безпечною. Як монстр, але не біля дерева ввечері, а в клітці вдень.

      Часто рептилія допомагає вижити (фізично чи соціально) або уникнути травми (фізичної чи душевної). Іноді ми кажемо: «Спинним мозком відчув» про щось, що не можна або потрібно зробити, але, оскільки мозок схильний перебільшувати загрози і про всяк випадок наганяти холоду, нам іноді трапляється втрачати шанси отримати бажане. Що робити? Приручити свою ящірку!

      1.5. Небезпечно чи корисно

      Мінімум небезпеки, максимум задоволення – основоположний принцип роботи мозку.

© Евіан Гордон, нейробіолог

      Головний принцип роботи мозку: уникання небезпечного і притягнення корисного. Оскільки його головна мета – забезпечити виживання організму в середовищі, яке постійно змінюється, всю інформацію він спочатку перевіряє на безпечність і, лише переконавшись, що вона безпечна,– на корисність.

      Яку інформацію мозок вважає небезпечною? Все, що може зашкодити вашому фізичному, психічному і соціальному здоров’ю. Шкода може виявлятися у фізичних каліцтвах, у публічному приниженні, СКАЧАТЬ