Four Seasons. Изадор Шарп

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ як зазначалося в пояснювальних коментарях, повністю збігалася з першою (тоді це було поширеною практикою). Внаслідок хибного тлумачення тексту він призначив ціну, що була вдвічі меншою за реальну, і замовник, ясна річ, охоче погодився.

      Батько усвідомив свою помилку лише тоді, коли взявся до роботи. Він міг би забрати свої інструменти і піти геть, не переймаючись тим, хто завершуватиме будівництво. Але він мав певні зобов’язання і вважав справою честі виконати їх, тож закінчив роботу, не погіршуючи якості, і наступні кілька років тяжко працював, щоб розплатитися з боргами, у які вліз через прикре непорозуміння. Я дізнався про це, коли минуло багато часу, і його вчинок став для мене безцінним уроком ділової етики, який я запам’ятав на все життя.

      Переїхавши з єврейського кварталу до північної частини Торонто, ми, як і раніше, ледве зводили кінці з кінцями. Пригадую один епізод: ми з новими друзями вирішили купити модель літака, домовившись, що кожен із нас виділить п’ять центів. Коли я розповів матері, для чого мені потрібні ці гроші, вона відмовилась дати їх мені, відрізавши: «Не варто витрачати п’ять центів на дрібниці». Я почувався обуреним і розчарованим до глибини душі, але згодом зрозумів, що вона мусила рахувати гроші. Винятком була п’ятниця, коли мати купувала чимало харчів і, використовуючи одну-єдину духовку, готувала різні страви для святкування шабату (ніхто і ніколи їй не допомагав). З роками гостей збиралося дедалі більше – двадцять, тридцять чи навіть п’ятдесят друзів і родичів.

      У всіх інших випадках мати була надзвичайно ощадливою. Наскільки я пам’ятаю, я не мав власної кімнати, доки моя старша сестра не вийшла заміж, а це сталося, коли мені виповнилося шістнадцять. Позаяк я зростав із трьома сестрами, інколи траплялося, що я доношував дивні жіночі речі.

      Також я пам’ятаю, як батько виконував одне замовлення і регулярно збирав три-чи чотиридюймові обрізки дощок, що залишалися внаслідок настилання підлоги, обшивки стін і стелі. Після уроків я приходив до нього на роботу, брав невеликий візок, наповнював його обрізками і відвозив додому, щоб топити піч.

      Одного дня, коли я повертався додому, якийсь чоловік зупинив мене і сказав:

      – Я дам тобі п’ять центів за ці обрізки.

      П’ять центів здавалися мені справжнім багатством. Я вирішив, що можу повернутися і набрати ще обрізків, тож погодився і продав йому все, що мав. Повернувшись на будівельний майданчик, я виявив, що нічого не залишилося.

      – Чому ти не зробив те, що я просив? – спитав тато.– Як мама готуватиме їжу сьогодні ввечері? Як ми обігріємо будинок?

      Я почувався страшенно винним і навіть подумав, що було б краще, якби він побив мене. Але він ніколи не піднімав на мене руку. Така поведінка була йому непритаманна.

      Таким був мій перший досвід ведення бізнесу. Я засвоїв важливий урок: ніколи не переоцінюй свої можливості.

      Коли діти достатньо підросли, аби дбати про себе і допомагати СКАЧАТЬ