Казки добрих сусідів. Птаха щастя. Казахські народні казки. Народное творчество
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Казки добрих сусідів. Птаха щастя. Казахські народні казки - Народное творчество страница 3

СКАЧАТЬ закричав. Ведмідь зник. Боран підняв своїх джигітів і сказав:

      – Що з вами? Звір страшний? А якщо він знову вискочить і зареве, знову будете падати з коней? Чи не так?

      Тут знову вискочив ведмідь і заревів ще голосніше. Боран різко направився до нього і голосно закричав. Ведмідь знову зник в хащах. Але цього разу джигіти не падали з коней. Вони міцно тримались за гриви.

      – Бачите, який він страшний, – сказав Боран. – Декілька днів ми їхали спокійно, а це – на тобі! Мабуть, він кинеться втретє. Тоді я піду на нього. Сама смерть привела його до мене. Прошу вас, не бійтесь його ревіння. Якщо попадаєте з коней, він вас задере. І не заважайте мені.

      Боран ще не договорив, як з хащі вийшов ведмідь і заревів. Проте Боран не розгубився. Але цього разу ведмідь не злякався батира й кинувся на нього. Боран зіскочив з коня і пішов на ведмедя. Вони зчепилися. Й коли ведмідь вже хотів покласти свої лапи на плечі Борана, батир схопив ведмедя однією рукою за горло, а другою вдарив його по голові. Удар був таким сильним, що голова відразу розлетілась на шматки.

      Так вони позбулися першої небезпеки, яка зустрілась на шляху. Пройшло чотирнадцять днів. На п’ятнадцатий день почали вже виходити на другий берег, як раптом на шляху – хащі. Боран сказав джигітам:

      – Я чув, що тут збирається нечиста сила. Нам треба зупинитися, нагодувати коней, не знімаючи з них сідел, і раненько виїхати в дорогу. Доки не настала ніч, перевірте свою зброю і будьте готові до всього.

      Сказав так Боран і приліг. Дев’ять джигітів також прилягли, а десятий взявся готувати обід. Він розвів вогнище – дим пішов на нього. Він здивувався: «Чому дим йде в мій бік?» Підняв джигіт голову, бачить: навпроти нього сидить страшне волохате чудовисько. Джигіт крикнув і розбудив товаришів. Усі вони притислись до Борана. Те ж саме зробило волохате чудовисько. Воно було не одне, позаду нього сиділи такі ж чудовиська. Це були жезтирнакі. Уся їхня сила була в руках. Пальці на них, як кігті орла. Тіло все покрите густою вовною.

      Боран попросив своїх джигітів сісти – і чудовисько посадило своїх. Боран не знав, що робити далі, чудовисько повторювало все, що робив він. Батир вирішив схитрувати. Він підійшов до вогнища і додав вогню. Чудовисько повторило. Боран підійшов до мішка з провізією, витяг кусок баранячого сала і насадив його на палку. Ніж сховав у мішок, підійшов до вогнища й почав розтоплювати сало. І коли воно розтопилось, Боран взявся розмазувати його по голому тілу. Потім кинув жезтирнакі палку, обняв вогонь і сказав: «Йди, батире, поміряємося силами».

      Чудовисько зробило те ж саме. Як тільки воно підійшло до вогню, сало загорілось і полум’я охопило все волохате тіло чудовиська. Жезтирнакі кинувся до своїх. Полум’я перекинулось на них. Всі страховиська побігли в очерет – очерет загорівся.

      Жезтирнакі стали гасити вогонь водою. Дим накривав їх. Одне з чудовиськ, втікаючи, крикнуло: «Почекай, Боране, ми ще зустрінемось!»

      Боран скористався метушнею, скочив на коня і разом зі СКАЧАТЬ