Казки добрих сусідів. Розумна донька. Білоруські народні казки. Народное творчество

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ повернеться. А я тим часом подрімаю: бо я за довгий день натомилась.

      Вийшов Андрій надвір. Розвів вогнище, почав смажити сало, бо зголоднів за довгу дорогу! Наївся сала з хлібом. Пити захотілось. Пішов до річки й нахилився до води. Раптом бачить – піднімається з дна річки дівчина, та така гарна, що очей не відвести. І вона на нього задивилась.

      – Не пий води з річки, – каже вона, – бо Сонце тебе спалить!

      – А мені дуже хочеться пити.

      – Йди за мною.

      Привела його дівчина до старого дуба, а з-під нього тече джерело чистої холодної води.

      Нахилився Андрій і напився вволю джерельної води. А тут і Сонце почало спускатися з неба в свої хороми. Треба до нього йти, а йому шкода прощатися з красивою дівчиною.

      – Ти ж дивись, не говори Сонцю, що бачив тут мене, – сказала дівчина, піднялась вгору і заблищала з неба яскравою зірочкою.

      Пішов Андрій у хороми. А там Сонце так пече, що аж стіни потріскують. Але Андрію байдуже – напився він джерельної води, от Сонце й не може його спалити. Тільки шапку насунув на лоба, щоб очей не випалило. Розповів він Сонцю, за чим прийшов. Каже Сонце:

      – Навчати тебе у мене немає часу. Але я зроблю так, що ти сам про все дізнаєшся.

      Сказало так Сонце, зібрало всі свої промені в один жмут і блиснуло йому в голову.

      І Андрій відчув, що стало в його голові зрозуміліше і світліше, тільки дуже горить вона, а серце стало раптом холодним, як лід…

      Вийшов він. Недобре йому стало з холодним серцем. Згадав він про дівчину. І так йому захотілось побачити її ще раз, що він навіть увесь розімлів.

      Почав кликати її. І скотилась з неба яскрава зірочка і обернулась перед ним гарною дівчиною. Як глянув на неї Андрій, одразу відчув, що серце його стало знову таким, як було.

      Узяв він дівчину за руку і повів на свою батьківщину. Він був таким щасливим, що і птахам, які мають крила і літають, не заздрив.

      Підійшли вони до того чоловіка, що сміття розгрібав. Подивився на нього Андрій і все зрозумів.

      – Ти, – сказав він чоловікові, – шукаєш у смітті загублені копійки і тільки гаєш час. Візьмись краще за роботу – швидше заробиш гроші, ніж знайдеш.

      Послухав його чоловік, почав працювати та й нажив собі добро і гроші.

      Йдуть вони далі, побачили чоловіка, який підпирав плечима тин. Подивився на нього Андрій і сказав:

      – Не підпирай, чоловіче, те, що перегнило, воно все одно завалиться. Зроби краще новий тин.

      Прислухався чоловік до його порад і поставив новий тин.

      Дійшли вони до чоловіка, що на камені сидить і не знає, чи довго йому ще так сидіти. Андрій йому каже:

      – Не будь, чоловіче, таким жадібним: дай посидіти на цьому камені й іншим перехожим.

      Зняв Андрій чоловіка з каменя і сіли вони з дівчиною перепочити. А чоловік побіг задоволений додому.

      Відпочили і рушили в далеку дорогу, туди, де жив Андрій.

      І відтоді не Андрій у людей про все розпитує, а, навпаки, люди в нього.

      Так став Андрій мудрим.

* СКАЧАТЬ