Епоха невинності. Едіт Вортон
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Епоха невинності - Едіт Вортон страница 8

Название: Епоха невинності

Автор: Едіт Вортон

Издательство: Ранок

Жанр: Зарубежная классика

Серия: Століття

isbn: 978-617-09-4887-8, 978-617-09-2985-3

isbn:

СКАЧАТЬ їхні свіжі бальні рукавички.

      Міс Велланд, усе ще з букетом конвалій у руках, вже й сама готова була приєднатися до танцюючих пар, та затрималася на порозі. І хоча її обличчя здавалося трохи блідим, в очах іскрилося радісне хвилювання. Галаслива, весела зграйка молоді обступила її – юнаки й дівчата тиснули руку, жартували, а місіс Велланд стояла оддалік і, здається, схвально усміхалася.

      Арчер одразу зрозумів, що міс Велланд уже встигла розповісти гостям про свої заручини, а її мати з такої нагоди зараз намагається показати, яка вона збентежена, як і належить батькам нареченої.

      Молодий чоловік якийсь час перечекав. Так, це було його бажання – якомога швидше сповістити про заручини всіх, проте він хотів, щоб це відбулося трохи інакше. Оголошувати про такі речі посеред галасу бальної зали означало позбавити цю звістку інтимності – обов’язкової для цієї радісної події. І хоча втіха Арчера була такою безмежно-глибокою, що подібні, не зовсім приємні, брижі на її гладіні були безсилі затьмарити його почуття, та все ж він не хотів би бачити на ній і найменшої хвильки.

      Утішило його те, що й Мей Велланд, здається, поділяла це почуття. Вони зустрілися поглядами, і в її очах, сповнених благання, він прочитав: «Ти мусиш зрозуміти: ми робимо так, бо інакше не можна».

      Арчеру одлягло від серця – адже вони знову думали і відчували однаково, але краще б усе це відбувалося з якогось іншого, більш урочистого приводу, ніж злощасний приїзд цієї Еллен Оленської.

      Помітивши Арчера, гості, які допіру вилися навколо міс Велланд, розступилися, багатозначно усміхаючись, і Арчер, так само почувши вітання на свою адресу, підхопив наречену за талію й закружляв з нею посеред зали.

      – Нарешті можна помовчати, – мовив він, з усмішкою вдивляючись у чисті, невинні очі коханої, і молода пара здалася на волю чарівливих хвиль «Блакитного Дунаю».

      Дівчина промовчала. Її уст торкнулася легенька усмішка, але погляд блукав десь далеко і лишався й далі серйозним.

      – Люба! – прошепотів Арчер, міцніше пригортаючи наречену до себе. Він раптом спіймав себе на думці, що перші години після заручин, навіть якщо провести їх серед натовпу в бальній залі, все ж містять у собі щось таємниче і священне. Зовсім скоро почнеться нове життя, у якому поруч з ним, Арчером, завжди буде сама довершеність – це дивовижне, чисте створіння, що випромінює доброту!

      Музика змовкла, і молоді люди, які відтепер вважалися зарученою парою, залишили залу і попрямували до оранжереї. Сховавшись від сторонніх очей у тіні папоротей і камелій, Ньюланд ніжно торкнувся устами її пальців у тонкій рукавичці.

      – Бачте, я зробила все так, як ви просили, – промовила вона.

      – Так, я більше не міг чекати, – сказав Арчер, усміхнувшись. І додав: – Я тільки хотів, щоб про заручини оголосили не на балу.

      – Я знаю, – дівчина звела на Арчера проникливі очі. – Але ж навіть і тут ми все одно тільки СКАЧАТЬ