Епоха невинності. Едіт Вортон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ який звів Бофорт. Для того щоб змусити все світське товариство обертатися навколо себе, красуні не довелося поворухнути й пальцем – тендітним, унизаним перснями, пальчиком…

      Люди обізнані розповідали, що Бофорт власноруч муштрує слуг, навчає кухаря готувати нові страви, а садівників – які квіти вирощувати для оздоблення обіднього столу та віталень, сам складає списки гостей, варить пообідній пунш і диктує тексти записок, які його дружина надсилає друзям.

      Якщо все й відбувалося саме так, то за щільно зачиненими дверима, а в салон до гостей виходив гостинний, безжурний мільйонер, який міг байдужним тоном сказати: «Вам не здається, милі дами, що глоксинії моєї дружини просто чудові? Гадаю, квіти їй надсилають прямо з лондонського К’ю[8]».

      Секрет містера Бофорта, як усі вважали, ховався в тому, що банкір умів виплутатися з будь-якої ситуації з найбільшим зиском для себе. Ходили чутки, що покинути Англію йому «допоміг» один міжнародний банк, у якому він служив, але Бофорт не зважав на них, ігноруючи, як і безліч інших пліток, і завжди виходив сухим з води. Отож, хоча совість ділового Нью-Йорка була так само вразливою, як і моральні засади, міська знать навіть не думала цуратися дому цього пана. Вже майже два десятиліття поспіль люди промовляли фразу «ми збираємося до Бофортів» таким буденним тоном, ніби сповіщали про наміри навідати місіс Менсон Мінґотт. До того ж, ці слова лоскотали в роті, збуджуючи приємне передчуття: адже там, на столі, на гостей чекали не злиденне частування із розігрітих крокетів та дешевого шампанського, а смажена по-пекінськи качка й вишукані французькі вина.

      Місіс Бофорт, як зазвичай, з’явилася у своїй ложі перед виконанням «арії з коштовностями». Коли ж наприкінці третього акту вона підвелася, накинула на свої точені плечі елегантне манто і зникла, увесь Нью-Йорк знав: це означає, що бал почнеться за півгодини.

      Ньюйоркці пишалися будинком містера Бофорта. Вони гордо показувати його іноземцям, особливо в день щорічного балу. Бофорти одні з перших стали власниками червоного оксамитового килима, який на східцях коло під’їзду розстилали їхні власні лакеї, а не взяті напрокат разом з бальними стільцями й вечерею з ресторану. Бофорти також започаткували правило для дам: знімати манто в холі, а не перти їх нагору, до спальні господині, як було заведено за старих часів, де дамам ще й доводилося штовхатись у тисняві, причепурюючись і накручуючи локони щипцями, розпеченими на газовому пальнику. Дехто божився, що на власні вуха чув, як Бофорт, мовляв, казав дружині, що всі її подруги мають покоївок, і подбати про зачіски своїх хазяйок перед від’їздом з дому – це їхній клопіт.

      Особняк було сплановано так чудово, що гості тут не мали потреби протовплюватися тісним коридором до бальної зали. Вони поважно ступали, проходячи анфіладою веселкових віталень – кольору морської хвилі, стиглої малини та ясного жовтцевого цвіту. Запрошені вже здалеку могли бачити тремтячі відблиски СКАЧАТЬ