Царівна Нефрета. Василий Масютин

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ учителя знову покорив його. Як птах у клітці його душа билася на всі боки, не находячи виходу. «Моя книжка, мій шлях, Мері… вони були десь там… але тут… погляд засушеного старця, що вже витягав руку за папірусами».

У ньому виринув один спомин зі шкільних часів: саме так, а не інакше пропазить [3] учитель «віслячий міст» [4], який перед ним незручно заховали.

На папірусі спочила Стакенова рука. Кутки його зшилених [5] уст тремтіли, коли він усміхнувся: «Пане доктор! Будьте такі добрі і занесіть це до мене».

      Його пожовкла рука зробила над столом і над рукописами наказовий рух.

      Райт чув на спині погляд Стакена, коли йшов до його робітні, де висіла скромна мідяна табличка: «Директор Стакен». Скрип ключа у замку – Стакен випередив Райта, щоб відчинити двері: «Прошу, пане докторе».

      Як і вчора, Райт знову стоїть перед столом директора. Стакен уже сів на своєму фотелю. Цим разом він не страшний. Просить Райта сісти. Його руки з перехрещеними пальцями спочили на рукописах:

      – Мені здається, що я відорвав вас від праці, дорогий Райте.

      («Дорогий? Тепер я не піддамся», – подумав Райт, мовби прокинувшись із почуванням спротиву.)

      – Цей уступ зацікавив вас. Чи не прийшло вам на думку, що я хотів виставити вас на пробу?

      Саме в тій хвилині Райт подумав про цю можливість.

      – Пікок хвалить вас. Ви повинні тішитися, що маєте такого оборонця.

      Райт відчув, що почервонів з радости і як щось свіже оживило його по-давньому. Може, Стакен уже прочитав звіт з засідань товариства…

      – Пікок пише мені, – при цьому вийняв поручений лист з грудної кишені, – складає мені побажання… – у цих словах звучала явна іронія, – називаючи ваше пояснення єгипетського світогляду сміливим, але він і виразно захоплений ним. Ви переходите в царину небезпечної фантазії, ви мрієте, ви піддаєтесь спокусам відтворювати людей, при цьому нехтуючи єдиний певний шлях суворо наукового досліду…

      Райт не мав сили опанувати нетерпеливого відруху.

      – Ви занадто сміливі, дорогий Райте. Я не можу не сказати вам цього. Вчора я критикував вашу легкодушність, а нині остерігаю вас перед нею з подвійною силою.

      Пальці Стакена ворухнулися, уста стягнулись.

      – Чи ви упорядкували до кінця всі надписи, пане доктор, чи ні? Прошу вас зайнятися ними сьогодні, бо завтра я попрошу вас переглянути в моїй робітні папіруси.

      Обличчя Стакена задоволене, на його очі падають вії.

      – Сподіваюсь, що ріжниця в поглядах не порушить наших щирих приятельських взаємин.

      І подає через стіл руку Райтові, який хоче якнайшвидше розірвати нові пута.

      Райт вертається до своєї праці зовсім схвильований. Його думки спрямовує у зовсім інший бік свідома воля.

      «Чи за ті місяці надмірної праці в музею і дома я не перетомив себе?» – думає Райт. Зустрічі з Мері СКАЧАТЬ