Шлюбний договір. Мишель Ричмонд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Маркс якось пожартував, що «Інститут шлюбу прекрасний, але хто ж захоче жити в інституті?»

      Я ще багато інших цитат виписав з інтернету і з книг із психології сім’ї та шлюбу, які купив у книжковій крамниці поряд з офісом.

      «Щасливий шлюб вимагає, щоб ви закохувалися багато разів і завжди в ту саму людину».

      «Не можна перебувати в тіні одне одного – для зростання потрібне світло».

      І все таке інше. Так, мабуть, цитувати когось завжди простіше, це – останній притулок дилетантів, і все-таки добре мати під рукою кілька афоризмів. Бувають же моменти, коли не знаєш, що сказати. Тоді якесь висловлювання того ж Граучо Маркса допомагає побороти ніяковість, змінити хід бесіди, та й просто зібрати думки.

      7

      У суботу ми встали раніше і почали готуватися до приїзду Вівіан. За чверть десята Еліс закінчила пилососити, а я вийняв із духовки цинамонові булочки. Не змовляючись, ми обидва одяглися занадто урочисто. Побачивши мене в застебнутій на всі ґудзики сорочці та брюках кольору хакі, Еліс розсміялася.

      – О, якби я шукала продавця з телемагазину, – сказала вона, – я би обрала тебе.

      Звичайно ж, нам просто хотілося, щоб і у нас самих, і у нашого будиночка, з якого видно Тихий океан, вигляд був трохи кращий за звичайний. Нам чомусь треба було справити враження на Вівіан, хоча вголос ми в цьому одне одному не зізнавалися.

      О дев’ятій п’ятдесят дві Еліс утретє переодяглася – цього разу в блакитну сукню в квіточку.

      – Занадто?

      – Ідеально.

      – А туфлі?

      Вона була в туфлях на високих підборах, які носила тільки на роботі.

      – Занадто офіційно, – сказав я.

      – Точно.

      Вона зникла у передпокої і повернулася в червоних балетках.

      – Тепер те, що треба, – сказав я.

      Я виглянув у вікно, але там нікого не було. У мене було якесь дивне відчуття, що нам треба буде пройти співбесіду для прийому на роботу, хоча резюме ми нікуди не відсилали. Шкатулка, ручки, дивні есемески – усе сказане і написане Фіннеґаном інтригувало і давало відчуття ексклюзивності. В душі Еліс була справжнім перфекціоністом: за що б вона не бралася, їй завжди було потрібно довести справу до кінця. Та не просто довести – а виконати все ідеально, нехай навіть на шкоду собі.

      О дев’ятій п’ятдесят дев’ять я знову визирнув у вікно. Туман згустився, на дорозі не було жодної машини.

      Раптом на ганку пролунали кроки. Підбори, височезні підбори. Еліс подивилася на свої балетки і прошепотіла:

      – Інші треба було.

      Я невпевнено підійшов до дверей.

      – Вівіан? – Мій голос прозвучав офіційніше, ніж мені хотілося.

      На Вівіан була добре пошита, але дуже яскрава жовта сукня. Як майки у гонщиків «Тур де Франс». Вона здавалась молодшою, ніж я очікував.

      – Ви, мабуть, Джейк, СКАЧАТЬ