Шлюбний договір. Мишель Ричмонд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Вигляд у Еліс був украй заінтригований, немовби Фіннеґан вів її темною вулицею.

      – Чи згодні ви з твердженням, що шлюб – це не тільки радість, але іноді і смуток, що в сімейному житті бувають як світлі, так і темні смуги?

      – Звичайно.

      Знову повідомлення.

      – Чи готові ви обидва потрудитися для того, щоб ніщо і ніколи вас не розлучило?

      – Само собою, – відповів я.

      Еліс набрала відповідь.

      – Ви легко пасуєте перед труднощами?

      – Ні.

      – Чи відкриті ви новому? Чи готові прийняти допомогу від друзів, якщо вони дбають виключно про ваше щастя?

      Що за… Еліс подивилася на мене.

      – Що скажеш?

      – Ну, я так.

      – Тоді я теж, – відповіла вона, друкуючи.

      – Дуже добре. Ви вільні у цю суботу вранці?

      – Вільні? – Еліс подивилася на мене.

      – Звичайно, – відповів я.

      – Так, – надрукувала вона. – Ви в місті?

      – На жаль, у студії в передмісті Дубліна. До вас приїде моя подруга Вівіан і розповість про умови вступу в «Договір». Якщо ви з Джейком серйозно налаштовані на те, щоби поповнити наші ряди, то я вважатиму це за честь. Десята ранку підійде?

      Еліс глянула в календар на мобільному, потім відповіла:

      – Так.

      Повідомлення.

      – Ось і чудово. Упевнений, ви з Вівіан одразу ж порозумієтесь.

      Ми почекали якийсь час, однак повідомлень більше не було.

      – Тобі не здається, що все це якось складно? – запитав я.

      Еліс посміхнулася.

      – А що тут може бути поганого?

      6

      Трохи про себе. Я – психотерапевт і психолог-консультант. Хоча у мене були люблячі батьки, а дитинство здавалося ідеальним, проблеми зростання мене не минули. Тепер я розумію, що не я вибрав роботу, а робота вибрала мене.

      До Каліфорнійського університету я вступив, щоб вивчати біологію, та незабаром мої інтереси помінялися. На початку другого курсу мені доручили шефство над першокурсниками, які потребують психологічної допомоги. Я вчився і працював із задоволенням. Мені подобалося розмовляти з людьми, вислуховувати їх, шукати рішення проблем. Після закінчення навчання я не захотів завершувати свою кар’єру в психології і вступив до аспірантури Університету Санта-Барбари, де почав вивчати прикладну психологію. Захистивши дисертацію, я поїхав до рідного Сан-Франциско – працювати на кафедрі в університеті та консультувати важких підлітків.

      Тепер я маю маленьку приватну клініку, яку відкрив разом із друзями по аспірантурі. Коли півтора року тому ми винайняли приміщення в колишній майстерні з ремонту пилотягів у районі Річмонд, то боялися, що нашого заробітку не вистачить на те, щоб зводити кінці з кінцями. І тому всерйоз подумували про те, щоби паралельно приторговувати кавою з моїм фірмовим шоколадним печивом.

      Однак наше підприємство СКАЧАТЬ