Хранителі. Дин Кунц

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ у спальні. Пес стояв на задніх лапах, обіпершись передніми на підвіконня. Його морда була освітлена місячним сяйвом. Він дуже сторожко вдивлявся у нічну темряву.

      – Що трапилося, хлопче? – запитав Трейвіс.

      Ейнштейн подивився на нього, а потім знову повернувся до посрібленого місяцем краєвиду. Він тихенько підвивав і ледь настовбурчив вуха.

      – Там є хтось? – запитав Трейвіс, натягуючи джинси.

      Пес стрибнув на чотири лапи і побіг зі спальні. За мить Трейвіс побачив його біля іншого вікна у напівтемній вітальні, де той знову вдивлявся у темряву з іншого боку будинку. Присівши біля пса і поклавши руку на його широку волохату спину, чоловік запитав:

      – У чому справа, га?

      Ейнштейн прилип носом до скла і знервовано скавчав.

      Трейвіс не бачив нічого загрозливого на галявині перед будинком чи на дорозі. Потім йому дещо спало на думку і він запитав:

      – Ти переживаєш через нашого вранішнього лісового переслідувача?

      Пес подивився на нього серйозними очима.

      – Що це воно було в лісі? – запитав Трейвіс.

      Ейнштейн знову заскавчав і здригнувся.

      Згадуючи пронизливий страх, що оволодів ретривером (та й Трейвісом) на схилах Санта-Ани, та тривожне відчуття, що за ними женеться якась надприродна істота, Трейвіс також здригнувся. Він визирнув у темряву. Колючі чорні обриси фінікової пальми виділялися на тлі тьмяного жовтого світла вуличного ліхтаря, що стояв неподалік. Пориви вітру ганяли вздовж тротуару кушпелу, опале листя і дрібне сміття, на мить-другу давали їм спокій, а потім знову здіймали в повітря. Якийсь нічний метелик легенько стукнувся об шибку просто перед обличчям Трейвіса та мордою Ейнштейна, мабуть, повважавши відображення місяця чи вуличного ліхтаря живим полум’ям.

      – Ти переживаєш, що воно досі за тобою женеться? – запитав він.

      Пес тихо гавкнув.

      – Я так не вважаю, – сказав Трейвіс. – Ти, напевно, не розумієш, наскільки ми далеко заїхали на північ. У нас була машина, тій істоті довелося би бігти за нами, а таке неможливо. Що б це не було, воно вже далеко позаду. Ейнштейне, воно залишилось у Богом забутому окрузі Оріндж і, звичайно, ні сном, ні духом не відає, куди ми поїхали. Не хвилюйся через це, зрозумів?

      Ейнштейн понюхав і облизав руку Трейвіса, наче на знак згоди і вдячності, але після цього знову виглянув у вікно і ледь чутно заскавчав.

      Трейвісу довелося кликати його назад до спальні. Там пес захотів лягти біля хазяїна. Трейвіс дозволив, щоб заспокоїти тварину.

      На даху бунгало завивав вітер.

      Час від часу в будинку щось поскрипувало – звичні, заспокійливі нічні звуки.

      Тихо гуркочучи мотором і шурхочучи шинами, вулицею проїхав автомобіль.

      Виснажений психічними та фізичними потрясіннями того дня, Трейвіс незабаром заснув.

      Перед світанком він СКАЧАТЬ