Хранителі. Дин Кунц

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Вінс став неймовірно сильним – таким сильним міг би бути хіба що бог у людській подобі.

      Вінс впустив молоток і поповз біля ліжка. Він приклався чолом до закривавленого простирадла і декілька разів глибоко вдихнув, тремтячи від задоволення, яке було настільки сильним, що чоловік ледве стримувався, щоб не закричати.

      Через кілька хвилин, коли Вінс отямився, звикнувши до свого нового та потужнішого стану, він підвівся і, повернувшись до мертвої жінки, почав цілувати її понівечене обличчя, а один раз – і долоні кожної руки.

      – Дякую.

      Він був до такої міри зворушений її пожертвою заради нього, що ледь не розридався. Але його радість від власного щастя була більшою, ніж жаль за нею, тому він не заплакав.

      У ванній Вінс швидко сполоснувся. Поки струмені гарячої води змивали мильну піну, він думав про те, як йому пощастило, що вбивства стали його професією, – йому платять за те, що він і так робив би безкоштовно.

      Вдягнувшись, Вінс протер рушником ті речі, яких торкався. Він завжди пам’ятав кожен свій рух і ніколи не боявся, що пропустить якийсь предмет, випадково залишивши на ньому відбиток. Прекрасна пам’ять була ще одним складником його Дару.

      Вийшовши з будинку, Вінс побачив, що надворі вже споночіло.

      РОЗДІЛ 3

      1

      Після обіду ретривер не проявляв нічого надзвичайного, що раніше настільки приголомшило Трейвіса. Він спостерігав за псом, іноді прямо, іноді краєм ока, але нічого цікавого не запримітив.

      На вечерю Трейвіс зробив кілька канапок із беконом, салатом і помідорами, а для ретривера відкрив бляшанку «Альпо». Псові харч сподобався, висновуючи з того, як жадібно поглинав його, проте було зрозуміло, що він віддавав перевагу людській їжі. Він сидів на кухонній підлозі біля крісла і сумно дивився на Трейвіса, поки той їв дві свої канапки за червоним столом, оббитим формікою8. Врешті-решт Трейвіс дав ретриверу дві смужки бекону. У тому, що пес просив їжу, не було нічого дивного; він не робив ніяких дивовижних трюків. Пес просто облизувався, підвивав час від часу і постійно із сумом поглядав на Трейвіса – мабуть, щоб викликати жалість і співчуття. Будь-який пес так може випрошувати гостинця.

      Пізніше у вітальні Трейвіс увімкнув телевізор, а пес скрутився на дивані біля нього. За мить він поклав голову Трейвісу на стегно, щоб той погладив і почухав його за вухами. Трейвіс так і вчинив. Пес іноді поглядав на екран телевізора, але не проявляв хоч якогось інтересу до телепередач.

      Трейвіса теж не цікавив телевізор, його цікавив лише пес. Він хотів більше дізнатися про нього і побачити більше його фокусів. І хоча Трейвіс намагався якимось чином змусити пса проявити свої незвичайні розумові здібності, він так і не вигадав нічого путящого, з допомогою чого міг би точно визначити інтелектуальний рівень собаки.

      Окрім того, у Трейвіса було передчуття, що пес не захоче проходити перевірку. Чомусь він підозрював, що той інстинктивно приховує свій розум. Трейвіс пригадав, як ретривер по-дурнуватому незграбно СКАЧАТЬ