Справжнє життя Себастьяна Найта. Владимир Набоков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ самого Себастьяна. Багато чого хотілося… І ось, блукаючи оком по кімнаті, я зауважив кілька оправлених у рамки світлин у півтемряві над книжковими полицями.

      Я звівся й придивився до них. Перша – збільшене зображення оголеного по пояс китайця, якому замашисто відрубують голову. Друга – банальний образок кучерявої дитини, яка бавиться з цуценям. Смак такого протиставлення видався мені сумнівним, але у Себастьяна, мабуть, була причина зберегти їх і саме так повісити.

      Також я глянув на книжки – численні, різномасті й безладно розміщені. Втім, одна полиця видалася трохи краще впорядкованою, і на ній я помітив певну послідовність у назвах книжок, яка на мить зазвучала неясною музичною фразою, на диво знайомою: «Гамлет», «La morte d’Arthur»[17], «Міст короля Людовіка Святого», «Доктор Джекілл і містер Гайд», «Південний вітер», «Дама з собачкою», «Мадам Боварі», «Людина-невидимка», «Le Temps Retrouvé»[18], англо-перський словник, «Автор „Тріксі“», «Аліса в Дивокраї», «Улісс», «Про купівлю коней», «Король Лір»…

      Задихнувшись, мелодія стихла. Я повернувся до столу й узявся розсортовувати відкладені листи – переважно ділові, тому й вирішив, що маю право їх переглянути. Деякі не мали нічого спільного із Себастьяновою професією, а деякі щось та й мали. Безлад був добрячий, і багатьох натяків я не зрозумів. Збереглося кілька копій Себастьянових власних листів, тож, зокрема, мені дістався повний текст жвавої дискусії між ним і його видавцем про певну книжку. А ось якийсь нервовий тип – не звідки-небудь, аж із Румунії – домагався опціону… Я теж дізнався про збут Себастьянових книжок в Англії та домініонах… Справи не блискучі, але принаймні для одного видання був задовільний показник. Кілька листів від доброзичливих літераторів. Один лагідний письменник, творець єдиної, зате гучної книжки, покартавши Себастьяна (4 квітня 1928 року) за поклоніння Конраду, запропонував відкинути в майбутніх творах «Кон» і «раду» давати собі вже без цієї данини. По-моєму, напрочуд дурна ідея.

      І, нарешті, на самому споді пачки я дійшов до листів від моєї матері, від мене та від одного з братових університетських приятелів. Трохи поморочившись із непіддатливими аркушами (старі листи гніваються, коли їх розгортають), я раптом утямив, де будуть мої мисливські угіддя.

      Розділ 5

      Для Себастьяна Найта навчання в університеті було не дуже щасливою порою. Звичайно ж, він насолоджувався багато чим у Кембриджі, – а з самого початку просто-таки упивався тим, що бачить, нюхає й відчуває на дотик омріяну країну. З вокзалу до Триніті-коледжу його довіз справдешній двоколісний кеб; здавалося, цей екіпаж тільки Себастьяна й чекав, до останньої миті завзято опираючись вимиранню, а тоді радо сконав, щоб возз’єднатися з бакенбардами та червінцем-метеликом. Волого блискуча вулична грязюка в імлистому сутінку і її заповітний контрапункт – чашка міцного чаю та щедрий вогонь у каміні – творили гармонію, яку Себастьян звідкись знав напам’ять. Чистий передзвін дзиґарів то зависав СКАЧАТЬ