Капітан Смуток. Сергій Мартинюк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ першими знайомствами з Робокопом, Термінатором, Фредді Крюгером, Чорнокнижником та Чужим. Сучасний кінематограф його абсолютно не цікавив.

      – Теперішнє кіно – як гумова баба,– не втомлювався повторювати Пі.– І ніби баба, але щось з нею завжди не так.

      Окрім кіногурмана й бариги-педагога Косого були ще патлаті хіппі в тертій заяложеній джинсі з деренчливими гітарами за спинами та нескінченними бесідами про метафізику творчості «The Doors», «Jefferson Airplane», «Pink Floyd» та інших богів позачасся; вічно галасливі й бухі панки з опущеними ірокезами, роздовбаними черевиками і футболками із «Sex Pistols», «Гражданскою Обороною» та принтами «Рunk not dead»; напівживі алкаші з усього району – з гнилими зубами і пропитими очима, що збиралися чомусь саме в нашому дворі; фальшиво грізна тутешня гопотня з екранними личинами поганих хлопців,– і з усіма Пі знаходив якщо не спільну мову, то мовчазне порозуміння, що передбачало право на присутність у тій чи іншій тусівці.

      Поводився він зі старшими стримано, не виявляючи хворобливого захоплення їхніми світами та інтересами. Тоді як старші малому всіляко респектували, і кожен другий, якщо не перший, приміряв на себе роль старшого брата. Брата, що навчить, роздуплить, підтримає і захистить за потреби.

      Скажу чесно: дивилися ми на такого Пі зі святенницьким захватом і непідробною повагою. Коли комусь із наших випадало привітатися з цим психом за руку, значило те для всіх ну ду-у-у-же багато! Обраний наче перебирав частину величі та досвідів Пі і якийсь час потому навіть поводився інакше. Сміливіше. Гоноровіше. Впевненіше. Викличніше. Вільніше.

      І то була далеко не гра – світ дітей тільки обіжно видається казкою із безпечними декораціями та хеппі-ендом. Якщо придивитися уважніше, можна помітити: світу цьому не бракує ані прагматизму, ані жорстокості, ані зверхності сильніших над слабшими, ані ненависті, ані всього іншого, про що ми говоримо, коли намагаємось змалювати цинічний світ дорослих. Діти теж убивають. Хоча й роблять це безкровними методами: словами та вчинками.

      – Діти – квіти! – говорив Пі.– Крокуси. Спочатку вони критично знижують твій тиск, а потім… а потім твоє серце несподівано завмирає.

      Маю підозри, що саме в колі тих дорослих бахурів Пі досконало вивчив мистецтво добротного пацанячого мату, спробував і спиртне, і цигарки, і картярські ігри. Там же, я певен, він уперше почув багато з того, про що порядні батьки зі своїми невинними дітками у віці восьми чи навіть десяти років не насмілюються заговорити, нарікаючи потім на негативні впливи вулиці та передчасне дозрівання.

      Пі випередив і нас із нашим часом, і себе.

      7

      Не знаю, чому я згадую про це саме зараз, та якогось літа в другій половині 90-х, знічев’я блукаючи на самоті між гаражами, я застукав Пі та ще одного трохи старшого пуцвірінка за не вельми зрозумілим мені заняттям: ті зосереджено витискали вміст тюбиків клею «Момент» у звичайні СКАЧАТЬ