Капітан Смуток. Сергій Мартинюк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення, аудіо -і відеокасет, дискет, інших носіїв інформації, обладнання та матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення. Кримінальне переслідування також відбувається згідно з відповідними законами країн, де зафіксовано незаконне відтворення (поширення) творів.

      Книга містить криптографічний захист, що дозволяє визначити, хто є джерелом незаконного розповсюдження (відтворення) творів.

      Щиро сподіваємося, що Ви з повагою поставитеся до інтелектуальної праці інших і ще раз Вам вдячні!

      ПЕРЕДМОВА

      Епіграфів тут багато, і спершу це викликає деяку підозру, хоч уже невдовзі починаєш розуміти: це не вивіски для прикриття, а своєрідний Авторів іконостас, духовні предтечі й отці-засновники його «Капітана» – само по собі доволі цілісне і пристойне товариство. Керуак, Кізі, Буковскі, Паланік… І звісно, Селінджер, чи то пак Голден Колфілд, який очікувано матеріалізується зачитуваним і перечитуваним примірником «Ловця».

      Що неочікувано (підкреслю – особисто для мене) – це Авторове в моїх очах радикальне роздвоєння. Ніяк не можу повірити, що фронтмен гурту, музику якого я не витримую довше двох хвилин, і автор цієї прози, від якої часом так важко мені відірватися – одна й та ж людина. Цей солодкавий і, на жаль, такий типово український «дівчачий рок» в моїй уяві ніяк не хоче корелювати з жорсткістю та мудрістю, справжністю та цинічною ніжністю, а головне – з максималізмом романного письма. Так, нерівного, стрибкоподібного. Так, іноді штучного. Але все ж переважно міцного і зрілого.

      Тож роздвоєння нехай залишається на моєму сумлінні. Всіх же нас, хто читає книжки, та ще й українською, годиться привітати з новим іменем, новим романом, новим героєм.

      І страшенно цікаво, як усе складеться далі.

      Юрій Андрухович

      Завжди існує дещо більше, завжди можна зробити маленький крок вперед…

Джек Керуак «В дорозі»

      Я не повинен забути, що я живий…

Рей Бредбері «Кульбабове вино»

      Вік – всього лише число.

Стівен Кінг «Країна розваг»

      Можливо, самовдосконалення – це ще не все.

      Можливо, саморуйнування набагато важливіше.

Чак Паланік «Бійцівський клуб»

      …По небагатьох днях зібрав син молодший усе та й подався до далекого краю, і розтратив маєток свій там…

Притча про блудного сина (Лк. 15:11-32)

      Ні, я ненормальний! Клянуся богом, я божевільний!

Джером Селінджер «Ловець у житі»

      …Цікаво, як Макмерфі вдалося знову зробити мене великим.

Кен Кізі «Над зозулиним гніздом»

      Зранку був ранок, і я досі був живий.

Чарлз Буковскі «Поштамт»

      1

      Пі на все мав свої залізні причини.

      На раптові зникнення з «тепер» і не менш раптові появи «на завтра». На диявольську пиятику і сумнівної репутації дівчат з жовтими прокуреними пальцями та хронічним герпесом на потрісканих губах. На безіменних пристаркуватих друзів-волоцюг з глибинним знанням вищої математики та кинутих напризволяще дітей теренами ледь не всієї країни. На бруднороті тусовки закинутими підвалами з юними безпритульними гастролерами та грибоподібних фанів творчого посліддя Кастанеди. Фактично на все – раціональним воно здавалося чи абсолютно позбавленим звичних норм людської логіки.

      От тільки про причини Пі здебільшого волів гордо мовчати. Мовляв, для чого вам питання, відповіді на які вам не сподобаються? У вас завжди лишатиметься вічний двигун конвеєра свіжих новин у стрічках соцмереж – як відволікаючий від реальності маневр, священна місія продовження роду і ритуального виховання собі подібних. А ще – затишна перспектива світлої, як останній день літа, старості й омріяний шанс на свій персональний джекпот. Для чого зайві питання?.. Щасливе «потім» снить небуттям і теперішнього знати не знає.

      Так, Пі був ще тим пройдисвітом, і за спиною в нього, як видається мені зараз, лишився далеко не один пройдений світ: десь ущент поруйнований і згаслий, як місячні кратери, а десь квітучий і життєдайний – справжній Едем, що постав на місці безнадійно мертвої Сахари. Наслідивши тут і там відбитками ситуативних підйомів та падінь, Пі розмірено крокував далі, забуваючи про одних і з лотерейною точністю згадуючи про інших.

      – Одні проживають життя на сноуборді, інші – на лижах,– СКАЧАТЬ