Червоний Дракон. Томас Харрис
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Червоний Дракон - Томас Харрис страница 4
Название: Червоний Дракон
Автор: Томас Харрис
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Триллеры
isbn: 9786171251021
isbn:
– Так.
– То я думаю, що з твоєю допомогою ми маємо кращі шанси піймати його в найкоротший строк. Чорт, Вілле, збирай лахи й допоможи нам. З’їздь до Атланти й Бірмінгема, подивись, а тоді давай до нас у Вашингтон. Таке собі службове відрядження для цивільного.
Ґрем не відповів.
Кроуфорд перечекав, поки на берег накотилося п’ять хвиль. Відтак підвівся й перекинув через плече піджак.
– Поговоримо після вечері.
– Лишайся, поїси з нами.
Кроуфорд похитав головою:
– Я пізніше повернуся. У Holiday Inn на мене чекатимуть повідомлення, доведеться довго сидіти на телефоні. Проте подякуй від мене Моллі.
З-під шин орендованої машини Кроуфорда здійнявся дрібний пил і осів на кущах, що росли біля доріжки, вимощеної мушлями.
Ґрем повернувся до столу. Він боявся, що саме таким і запам’ятає кінець свого життя на острові Шуґарлоуф-Кі: у двох склянках із чаєм тане лід, бриз зриває серветки зі столу червоного дерева, і десь там, на пляжі, гуляють Моллі й Віллі.
Захід сонця на острові Шуґарлоуф, чаплі стоять непорушно, на горизонті бубнявіє червоне світило.
Вілл Ґрем і Моллі Фостер Ґрем усілися на білясту колоду, що її викинуло на берег прибоєм. На їхні обличчя лягали оранжеві промені, спини ж перебували у фіолетовій тіні. Моллі взяла Вілла за руку.
– Кроуфорд завітав до мене в крамницю, перш ніж приїхати сюди, – сказала вона. – Питав дорогу до будинку. Я намагалася тобі зателефонувати. Ти б хоч інколи брав слухавку чи що. Уже вдома ми побачили його машину й одразу пішли на пляж.
– Про що він ще тебе питав?
– Цікавився, як ти живеш.
– І що ти?
– Сказала, що в тебе все гаразд і щоб він, чорт забирай, дав тобі спокій. Чого він від тебе хоче?
– Хоче, щоб я подивився на речдоки. Я криміналіст, Моллі. Ти бачила мій диплом.
– Ти дірку в шпалерах затулив тим дипломом, ось що я бачила.
Вона осідлала колоду, повернувшись до нього обличчям.
– Якби ти сумував за тим, іншим життям, за своїм колишнім заняттям, то, гадаю, ти б про це говорив. А ти не говориш. Ти став щирим, спокійним, безтурботним… І мені це дуже подобається.
– Ми тут непогано живемо, еге ж?
Вона холодно блимнула очима, і він зрозумів, що мав би дібрати якесь краще формулювання. Не встиг він виправити помилку, як Моллі повела далі:
– Співпраця з Кроуфордом тобі тільки шкодила. У нього купа інших людей, увесь державний апарат, як я розумію, то чому він просто не дасть нам спокій?
– Кроуфорд не розповів тобі чому? В обох випадках, коли я йшов з Академії ФБР на слідчі завдання, він був моїм керівником. Ті дві справи були єдиними у своєму роді, більше таких у нього не було, а Джек уже має чималий стаж. Тепер з’явилася нова, третя справа. Психопати такого типу – явище дуже рідкісне. І Кроуфорд знає, що я маю… досвід.
– Авжеж, маєш, – відповіла СКАЧАТЬ