Інферно. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

      – Виявляється, ця фраза вказує на цілком конкретну знамениту фреску, що у Палацо Веккіо, у Залі п’ятисот. Ця фреска називається «Битва під Марчіано», і створив її Джорджо Вазарі. У горішній частині фрески Вазарі написав малесенькими літерами ледь видимі слова cerca trova. Існує багато теорій щодо того, навіщо він це зробив, але конкретної переконливої версії так і не знайдено.

      Раптом угорі почулося дзижчання якогось літального апарата; узявшись невідомо звідки, він промчав над вершечками дерев просто над ними. Звук пролунав дуже близько, і Ленґдон із Сієнною аж заклякли від несподіванки, коли гелікоптер пронісся повз них.

      Апарат віддалявся, і Ленґдон пильно дивився йому вслід крізь листя.

      – Іграшковий гелікоптер, – сказав він, видихаючи з полегшенням і дивлячись, як радіокерований пристрій закладає вдалині крутий віраж. Він дзижчав, наче великий розлючений комар.

      Однак Сієнна насторожилася.

      – Пригнись, – сказала вона.

      І справді: зробивши розворот на сто вісімдесят градусів, гелікоптерчик попрямував до них над самісінькими вершечками дерев і знову проплив повз, але вже ліворуч, над іншою просікою.

      – Це не іграшка. Це розвідувальний безпілотний апарат. Напевне, він оснащений відеокамерою, яка передає зображення… кому слід.

      Зціпивши зуби, Ленґдон спостерігав, як гелікоптер відхилився від початкового курсу й рушив туди, звідки з’явився: до Порта Романа та інституту мистецтв.

      – Не знаю, що ти там накоїв, – сказала Сієнна, – але якимось дуже впливовим людям страшенно хочеться тебе знайти.

      Гелікоптер знову зробив повний розворот і повільно рушив уздовж периметра стіни, через яку вони щойно перебралися.

      – Напевне, хтось з інституту мистецтв нас побачив і доповів кому слід, – додала Сієнна, ідучи стежиною. – Треба вшиватися звідси. Негайно.

      Коли безпілотник загудів геть до дальнього краю парку, Ленґдон стер ногою літери, які щойно нашкрябав на землі, і поквапився слідком за Сієнною. Голова його обертом ішла від думок про cerca trova, про фреску Джорджо Вазарі та про здогадку Сієнни про те, що він, напевне, уже розшифрував це зображення з проектора раніше. Шукай – і знайдеш.

      Раптом, коли вони виходили на іншу просіку, Ленґдона вразила приголомшлива думка. Він різко зупинився на зарослій стежині, і на його обличчі з’явився ошелешений вираз.

      Сієнна також зупинилася.

      – Роберте, про що йдеться?

      – Я не винен, – заявив він.

      – Ти про що?

      – Ті люди, які мене переслідують… Я припускав, що вони переслідують мене через те, що я скоїв щось жахливе.

      – Так, бо в шпиталі ти увесь час повторював: «Дуже вибачаюсь».

      – Знаю. Але я гадав, що розмовляв англійською.

      Сієнна здивовано поглянула на нього.

      – А ти справді розмовляв англійською!

      Блакитні очі Ленґдона збуджено виблискували.

      – Сієнно, СКАЧАТЬ