Інферно. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ напрямках. Коли проміжок між половинками розширився і в ньому показалася пінопластова вставка, Ленґдон поклав її на стіл. Захисна оболонка віддалено нагадувала довгастий пластиковий м’яч.

      «А що, коли всередині нічого немає?»

      Ленґдон легенько відігнув верхню частину пінопластової оболонки й нарешті оголив предмет, що крився всередині.

      Сієнна увіп’ялася в нього поглядом, здивовано схиливши набік голову.

      – Це точно не те, на що я очікувала.

      Ленґдон сам гадав, що побачить якусь футуристичну на вигляд пляшечку, однак вміст біорурки можна було назвати яким завгодно, але не модерновим. Схоже, вишукано різьблений предмет був зроблений зі слонової кістки і мав приблизно такий самий розмір, як і трубочка з м’ятними льодяниками.

      – Гарний… – прошепотіла Сієнна. – Схожий на…

      – …на циліндричну печатку, – сказав Ленґдон, нарешті дозволивши собі перевести дух. Винайдені шумерами три тисячі п’ятисотого року до нашої ери, циліндричні печатки були предтечами форм глибокого друку в друкарській справі. Різьблена декоративними зображеннями, така печатка мала поздовжній отвір, до якого вставлявся осьовий штир, щоб різьблений циліндр можна було котити як сучасний фарбувальний валик по вологій глині чи теракоті, аби «надрукувати» безперервну стрічку символів, зображень чи тексту.

      Ленґдон здогадався, що ця конкретна печатка була, безперечно, рідкісною та коштовною, однак йому було невтямки, навіщо її замкнули в титановому циліндрі, наче якусь небезпечну біологічну зброю.

      Коли Ленґдон обережно покрутив печатку в руках, він побачив, що саме цей екземпляр містив особливо моторошну гравюру: зображення триголового рогатого сатани, який пожирає трьох людей одночасно – по одному в кожній пащі.

      «Пречудово».

      В око Ленґдону впали сім літер, вирізьблених під зображенням диявола. Химерні каліграфічні літери були написані в дзеркальному відображенні, як і всі тексти на друкарських валиках, але Ленґдон легко прочитав їх: «SALIGIA».

      Сієнна примружено глянула на слово й прочитала його.

      – Саліджія?

      Ленґдон кивнув, відчувши холодок на спині, коли почув це слово, прочитане вголос.

      – Це латинський мнемонічний код, винайдений Ватиканом для того, щоб нагадувати християнам про сім смертних гріхів. Saligia – це абревіатура, яка означає superbia, avaritia, luxuria, invіdia, gula, ira, acedia.

      Сієнна нахмурила брови.

      – Гординя, пожадливість, хтивість, заздрість, зажерливість, лють і лінощі.

      Ленґдон був вражений.

      – Ти знаєш латину?

      – Мене виховували як католичку. Я знаю, що таке гріх.

      Ленґдон зобразив усмішку і, повернувшись поглядом до печатки, знову подумав: «А чому це її помістили в рурку, наче вона становить якусь небезпеку?»

      – Мені здалося, що це слонова кістка, – сказала Сієнна. – А це звичайна кістка. – Вона підставила артефакт СКАЧАТЬ