Название: Дякую за запізнення: керівництво для оптимістів сучасності
Автор: Томас Фридман
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Документальная литература
isbn: 978-617-12-5826-6, 978-617-12-5825-9, 978-617-12-5827-3
isbn:
А от когнітивні системи, пояснював він, «імовірнісні, тобто вони сконструйовані для адаптування та осмислення складнощів і непрогнозованості неструктурованої інформації. Вони здатні «читати» текст, «бачити» óбрази й «чути» природну мову. Ці системи інтерпретують одержану інформацію, організовують її, пояснюють її значення й логічно обґрунтовують висновки. Проте остаточної відповіді не дають. Власне, відповіді вони «не знають». Вони, радше, сконструйовані для зважування інформації та ідей із багатьох джерел, осмислення її та пропонування гіпотез для розгляду». Отже, системи визначають коефіцієнт достовірності кожної потенційної ідеї або відповіді. Вони навіть вчаться на власних помилках.
Тож, створюючи суперкомп’ютер Вотсон, який виграв Jeopardy!, розповідав Келлі, вони розробили чималий пакет алгоритмів, що дає змогу машині аналізувати речення приблизно так, як викладач читання вчить вас схематизувати речення. «Алгоритм подає схему меседжу й намагається з’ясувати, про що запитують – про назву, дату, тварину… що я шукаю?» – пояснив Келлі. Наступний пакет алгоритмів має переглянути всю завантажену у Вотсона літературу від «Вікіпедії» до Біблії та спробувати знайти все дотичне до цієї теми, особи чи дати. «Комп’ютер шукатиме фрагменти релевантного змісту та створить попередній перелік можливих відповідей, а далі пошукає фрагменти на підтримку можливої відповіді, [як-от] питають про особу, яка працює в IBM, а я знаю, що там працює Том».
За допомогою наступного алгоритму Вотсон упорядкує відповіді, що здалися йому правильними, і вкаже коефіцієнт достовірності. Якщо коефіцієнт виявиться достатнім, пролунає сигнал готовності й відповідь. Зрозуміти відмінність між програмованим і когнітивним комп’ютерами допоможуть два приклади, наведені мені Даріо Джилом, віце-президентом із питань науки й рішень. Він пояснив, що коли IBM почала розробляти програмне забезпечення для перекладачів, створили групу, яка мала розробити алгоритм перекладу з англійської на іспанську. «Ми гадали, що найкраще – найняти різних лінгвістів, які навчать нас граматики, а коли зрозуміємо природу мови, зможемо написати програму перекладу», – сказав Джил. Не спрацювало. Попрацювавши з багатьма лінгвістами, IBM відмовилася від них і спробувала інший підхід.
«Цього разу ми собі сказали: “А що, як вдатися до статистичного підходу та просто взяти два тексти, перекладені людьми, порівняти їх і встановити, який переклад точніший?” І оскільки потужність обчислення та пам’ять значно збільшилися 2007 року, то з’явилася можливість здійснити це. IBM дійшла принципового висновку: “Щоразу, коли СКАЧАТЬ