Одіссея. Гомер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ всяких істот, що по лону земному плазують,

      Він прибиратиме, в воду обернеться й пломінь пекучий.

      Ви ж його міцно тримайте і тисніть як можна сильніше.

      ⁴²⁰ Тільки тоді, як до тебе він звернеться сам із словами,

      Ставши таким, як і був, коли перед вами заснув він,

      Силою більш не тримайте старого, і ти розпитати

      Зможеш, герою, хто із безсмертних тобі заступає

      Путь поворотну по хвилях багатого рибою моря».

      ⁴²⁵ Мовила це – та й зникла у хвилях бурхливого моря.

      Я ж до своїх кораблів, що стояли в пісках прибережних,

      Знову пішов, і тяжко моє хвилювалося серце.

      Потім, коли до свого корабля і до моря дійшов я,

      Ми зготували вечерю, і ніч божественна настала.

      ⁴³⁰ Спати лягли ми тоді на березі моря шумливім.

      Ледве з досвітньої мли заясніла Еос розоперста,

      Берегом йшов я піщаним широкодорожного моря

      Й щиро молився богам. Супутників вів я з собою

      Трьох, на яких у кожній би справі поклавсь цілковито.

      ⁴³⁵ В лоно широкого моря полинувши, світла богиня

      Із глибини принесла нам чотири тюленячі шкури,

      Тільки-но здерті, – підступ на батька вона замишляла.

      Виривши лігва для нас у піску прибережнім, тим часом

      Сіла вона і чекала, аж поки прийшли ми до неї;

      ⁴⁴⁰ Покотом всіх нас поклала вона і шкурами вкрила.

      Прикрою засідка та нам здалася. І прикро вражав нас

      Запах убивчий тюленів, що живляться тванню морською.

      Хто б це улежати міг із морською потворою поряд?

      Та порятунок і поміч велику вона подала нам:

      ⁴⁴⁵ Кожному в ніздрі поклала амбросії трохи, що пахла

      Солодко так і запах огидний отой забивала.

      Так ми, терпіння набравшися, цілий пролежали ранок.

      Зграєю випливли з моря тюлені і в ряд полягали

      Покотом всі спочивати на березі моря шумливім.

      ⁴⁵⁰ Виплив опівдні із моря й старий і оглянув навколо

      Жирних тюленів своїх, усіх обійшов, полічив їх.

      Першими нас між потвор полічив він, про підступи наші

      Й гадки у серці не мавши; приліг тут на березі й сам він.

      З криком тоді ми напали на старця й руками своїми

      ⁴⁵⁵ Міцно схопили його. Та мистецтва свого не забув він.

      Спершу у лютого він обернувсь буйногривого лева,

      Потім в дракона, у барса та ще в величезного вепра;

      Плинною став він водою, розложистим деревом потім.

      Ми ж, терпіння набравшись, старого безстрашно тримали.

      ⁴⁶⁰ Тільки як витівки ці і самому йому вже набридли,

      Врешті з питанням звернувсь він до мене й словами промовив:

      «Хто із безсмертних богів навчив тебе, сину Атреїв,

      Підступом взяти мене проти волі? Й чого СКАЧАТЬ