Гойдалка. Володимир Єшкілєв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ було те, що Відморозка спорядили навичками і спогадами справжнього пілота. Ані земні, ані ґ’ормітські клонороби такими вміннями не володіли.

      Преподобній спало на думку, що Відморозок і підозріло стійкий зонд у чомусь подібні, що обидві історії натякають на спільне джерело. Тому вона вирішила прийняти Зоранову версію. Її рішення базувалось лише на розумових припущеннях. Втім, якби хтось з рівних їй запитав, що підказує Знаючій її інтуїція, та відповіла б, що інтуїція зберігає мовчання.

      Зрештою, у боротьбі з хитрим ворогом завжди треба готуватись до найгіршого, підсумувала Преподобна і запитала:

      – Як ми далеко від Пратари?

      – Ми вийшли з лімесу у двох тисячних парсека від неї, – над консоллю розгорнувся наповнений різнокольоровими «світлячками» куб тривимірної зоряної карти. – Нам ще йти до «кометного коміра» Пратари щонайменше тиждень. І ще: від можливої засідки нас тепер прикриває здоровенна газово-пилова хмара. Тим, хто чатує біля порталу, буде важко нас помітити. Але вони могли послати замасковані зонди сюди, до гирла лімесу. На їхньому місці я б зробив саме так.

      – Зонди-шпигуни… – піфійка замислено дивилась на карту, де мерехтіло зображення пилової хмари.

      – Так. Маленькі і непомітні.

      – Тоді найперше, що варто зробити – пошукати цих шпигунів, – зауважила Преподобна. – А там подивимось. Я, зі свого боку, спробую довідатись детальніше про ґ’ормітській корабель.

      Зоран кивнув. Він увімкнув внутрішній комунікатор і порадився з супремусом, як ефективніше промоніторити простір навколо лінкора.

      Супремус запитав про радіус пошуку.

      П’ять мільярдів кілометрів, розпорядився Зоран.

      Тепер, сказав він собі, все повертається на правильні рейки. Він – командир військового корабля, попереду ворожа засідка. Треба її знайти і знешкодити. Слава Велудуману і решті богів, що все так ясно і зрозуміло. Що все чітко і недвозначно, як інструкція з користування вакуумним душем. Тепер все буде, як у старі добрі часи. Жриці нехай собі радяться і моляться, а у солдатів, як казав його незабутній ротний, свої карусельки.

      Локатори «Айн-Софу» година за годиною сканували космос у всіх доступних діапазонах. Хмару, що ховала лінкор від ворожого ока, оточували велетенські пасма темної матерії. Локатори знайшли в них гравітаційні збурення, характерні для проходження астероїдів. А невдовзі були знайдені й винуватці збурень – три холодні брили неправильної форми з незначним альбедо16. Найбільша з них була розміром з хмарочос і рухалась віддаленою орбітою навколо Пратари. Відстань до неї перевищувала два мільярди кілометрів. Дві інші брили, які не належали до почту жодного зі світил, давно залишили свої зоряні колиски і прямували в напрямку темної туманності в Гілці Персея. Між лінкором та найближчою з брил-мандрівниць розкинулись триста мільйонів кілометрів помірно запиленого вакууму.

      Супремус погодився з висновками космоаналітиків, СКАЧАТЬ