Щоденник пані Ганки = Pamiętnik pani Hanki. Тадеуш Доленга-Мостович
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Щоденник пані Ганки = Pamiętnik pani Hanki - Тадеуш Доленга-Мостович страница 36

СКАЧАТЬ що?

      Дядько знизав плечима.

      – Цього я не знаю. Якщо не про гроші, то можна припустити, що вона хоче повернути собі Яцека. Бо чого б іще вона могла хотіти? В усякому разі, варте уваги те, що вона його не квапить. Вона погодилася на його від’їзд до Парижа, а тепер от до Бєловежі. Казала мені навіть, що й сама невдовзі збирається поїхати на кілька днів до Криниці, яка її нібито зацікавила відтоді, як там побували наступниці голландського трону і принц Бернард.

      Я попрощалася з дядьком розчарована. Чекати й чекати… Не кажучи вже про те, що чекати загалом не в моїй натурі, я хочу нарешті щось знати. Бувають такі хвилини, коли мене пориває просто піти до тої жінки і віч-на-віч з’ясувати все. Адже я маю на те цілковите право.

      Прийти б до неї і сказати:

      «Чого ви хочете од мого чоловіка? Навіщо ви його шантажуєте? І якщо вас і справді єднали колись якісь почуття, то я нізащо не повірю, що ви зберегли їх досі».

      Цікаво, що б вона мені на це відповіла.

      Ми з Яцеком на годинку поїхали до кав’ярні «Європейська», де зустріли багато знайомих. Я умовила всіх піти в кіно, а потім подалися вечеряти до «Брістоля».

      Уже заходячи в ресторан, я побачила її: вона сиділа з дядьком Альбіном, правником Непшицьким і ще одним добродієм, що завжди крутиться на перегонах. Я скоса пильнувала за Яцеком. Він удавав, ніби не дивиться в той бік, одначе злегка поблід на виду й почувався, видимо, ніяково. Неважко було догадатися чому.

      Вже саме5 те, що він побачив її несподівано, доконче мало вивести його з рівноваги. До того ж, безперечно, вразило його і її товариство: дядько Альбін. Щоправда, Яцек не підтримував з ним стосунків і знав, що ніхто з родини не спілкується з дядьком, та все ж це видовище напевне його сполохало. Це я зміркувала собі одразу.

      Вона кілька разів позирнула в наш бік, але зробила це з очевидною байдужістю, і складалося враження, що вона взагалі не знає Яцека. Одначе раз їхні очі зустрілися. Я напружила всю свою увагу, аби не пропустити нічого з тої хвилі. У погляді Яцека був неначе гнів; її очі ковзнули по ньому без жодного виразу.

      То, без сумніву, небезпечна жінка.

      Я навмисне почала ластитися до Яцека. Робила це дуже демонстративно, тим самим викликаючи його на взаємність. Щоправда, він намагався якось стримати мене, але я не поступалася. Нарешті я сказала йому, що хочу танцювати. Він на якусь мить завагався, але я, боячись, щоб він не вигадав якоїсь відмовки, встала й простягла до нього руки.

      Я бачила, що він роздратований, бо усміхався неприродно. Отож, коли ми опинилися серед танцюючих пар, я півголосом озвалася до нього:

      – Не розумію, що це з тобою діється?

      – Зі мною? – перепитав він, аби вигадати час.

      – Раніше ти так любив танцювати.

      – Чому раніше? – вдав він обуреного. – Я завжди люблю танцювати з тобою.

      – Чого ж тоді в тебе таке обличчя, ніби тебе ведуть на ешафот?

      – Що ти вигадуєш?! – нещиро засміявся він.

      – Ти тримаєш мене так силувано СКАЧАТЬ