Чудесна мандрівка Нільса з дикими гусьми. Сельма Лаґерлеф

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Нільс щосили пришпорив його своїми дерев’яними черевичками.

      Мартін трохи повернув голову й прошипів:

      – Чуєш-ш-ш, хлопче! Сиди тихо, інакше скину тебе…

      Довелося сидіти тихо.

2

      Цілий день білий гусак Мартін летів нарівні зі всією зграєю, ніби він ніколи й не був домашнім гусаком, ніби він все життя тільки те й робив, що літав.

      «І звідки у нього лишень таке завзяття?» – дивувався Нільс.

      Та до вечора Мартін все ж став здавати. Тепер кожному було зрозуміло, що літає він зовсім недавно: то раптом відстане, то вирветься вперед, то ніби провалиться в яму, то наче підскочить вгору.

      І дикі гуси помітили це.

      – Акко Кебнекайсе! Акко Кебнекайсе! – закричали вони.

      – Що вам від мене потрібно? – запитала гуска, що летіла попереду всіх.

      – Білий відстає!

      – Він повинен знати, що летіти швидко легше, аніж повільно! – крикнула гуска, навіть не озирнувшись.

      Мартін намагався сильніше й частіше змахувати крилами, та втомлені крила обважніли й тягнули його вниз.

      – Акко! Акко Кебнекайсе! – знову закричали гуси.

      – Що вам потрібно? – відгукнулася стара гуска.

      – Білий не може летіти так високо!

      – Він повинен знати, що летіти високо легше, аніж летіти низько! – відповіла Акка.

      Бідний Мартін напружився з останніх сил. Але крила у нього зовсім ослабли й ледве тримали його.

      – Акко Кебнекайсе! Акко! Білий падає!

      – Хто не може літати, як ми, хай сидить вдома! Перекажіть це білому! – крикнула Акка, не сповільнюючи лету.

      – Й справді, краще б нам сидіти вдома, – прошепотів Нільс й міцніше вчепився за шию Мартіна.

      Мартін падав, як підстрелений.

      Щастя ще, що дорогою їм трапилася якась зачахла верба. Мартін зачепився за верхівку дерева й повис серед гілок. Так вони й висіли. Крила у Мартіна обм’якли, шия теліпалася, як ганчірка. Він геть засапався й дихав широко роззявляючи дзьоба, наче хотів захопити якнайбільше повітря.

      Нільсу стало шкода Мартіна. Він навіть спробував його втішити.

      – Любий Мартіне, – сказав Нільс лагідно, – не журися, що вони тебе покинули. Ну поміркуй сам, куди тобі з ними змагатися! Давай краще повернемося додому!

      Мартін і сам розумів: треба б повернутися. Але йому так хотілося довести всьому світу, що й домашні гуси чогось варті!

      А тут ще цей осоружний хлопчисько зі своїми втішаннями! Якби він не сидів у нього на шиї, Мартін, може, й долетів би до Лапландії.

      Злість одразу додала Мартіну сил. Він замахав крилами з такою люттю, що відразу піднявся мало не до самісіньких хмар і незабаром наздогнав зграю.

      На його щастя, почало сутеніти.

      На землю лягли чорні тіні. З озера, над яким пролітали дикі гуси, піднімався туман.

      Зграя Акки Кебнекайсе спустилася на ночівлю.

3

      Щойно СКАЧАТЬ