Міфи та легенди українців. Отсутствует

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ нічого, то сідай на мене, я тебе повезу на село. У нас тепер вибирають усяке начальство, – може, й тебе виберуть.

      – Чи так, то й так. Вези.

      Сів на свиню. Прибіга в село, а свиня як закувіка – аж вовк перелякався.

      – Чого се ти, – каже, – кричиш?

      – Та це ж я, – каже, – скликаю громаду, щоб тебе швидше вибрали за начальство.

      Коли це люди як сунуть з хат з кочергами, з рогачами, з лопатами… Хто що запопав. У вовка аж дух сперло од страху. От він потихеньку до свині:

      – Скажи, чого це так багато народу біжить?

      – Та це ж, – каже, – для тебе.

      От народ як зсадив вовка, як почав періщити, то вже йому й їсти перехотілося – насилу живий вирвався.

      Як дремене, та прямо до святого Юрія.

      – Святий Юрію, – каже, – милостивий. Дай чого-небудь хоч крихітку попоїсти, а то от-от кінець віку.

      Святий Юрій каже:

      – Піди, там он іде кравець. Нападеш на нього та й поживишся.

      Ледве потопав вовк. Перестріва на дорозі кравця:

      – Здоров, чоловіче.

      – Здоров.

      – Казав святий Юрій, щоб я тебе з’їв.

      – А що ти таке, що станеш мене їсти?

      – Вовк, – каже.

      – Брешеш, – собака.

      – Ні, – каже, – їй-богу вовк.

      – Та й малий же ти з біса. Ану, давай я тебе поміряю.

      Та як укрутить у хвіст руку – і давай міряти аршином! Міряв його, міряв – уже тому вовкові й дихати не хочеться, а він усе міряє. Та приказує:

      – Аршин вздовж, аршин впоперек!

      Доти міряв, поки й хвіст у руці зостався. Вовк як чкурне! Та годі вже до святого Юрія, побіг до вовків:

      – Вовчики-братики, таке й таке лихо.

      Вони давай гнатися, давай гнатися за тим кравцем. Що тут у світі робить? Той бачить – біда. Аж стоїть дерево. Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. А вовки так те дерево й обступили та аж зубами клацають… Куций і каже:

      – От як ми зробимо: я стану насподі, а ви всі на мене, усі на мене, один зверх другого, аж поки досягнемо вражого сина…

      Стали вони один зверх одного – така драбина. От уже одному вовкові стати і кравця дістати. Кравець бачить, що непереливки, та й каже:

      – Понюхаю хоч напослідок табаки.

      Тільки-но понюхав, та як чхне:

      – Апчхи!

      А спідньому вчулося, що той верхнього міря та каже: «аршин!» Та як пирсне відтіля, а вовки як посиплються наниз, та драла…

      Зліз тоді кравець з дерева та й пішов собі безпечно додому. Живе собі з молодицею та їсть книші з паляницею. І я там був, мед-пиво пив, по бороді текло, а в рот не попало. От вам і казка, а мені бубликів в’язка, мені колосок, а вам грошей мішок.

      Літописні легенди

      Святий Андрій на київських горах

      Андрій навчав у Синопі. Коли прийшов до Корсуня, дізнався, що неподалік Дніпрове гирло. І рушив у Дніпрове гирло. Звідти поплив угору по Дніпрі та принагідно прийшов і став під горами на його березі. Вставши СКАЧАТЬ