Пригоди Гекльберрі Фінна. Марк Твен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ у ковдру і мало не втиснувся в самісіньке багаття. Я присів у кущах кроків за шість від вогнища і не зводив з нього очей. Тим часом почало розвиднятися. Незабаром чоловік позіхнув, потягся, скинув із себе ковдру – і виявилось, що то Джім, негр міс Уотсон! Ох, і зрадів же я, коли його побачив! Кажу до нього:

      – Здоров, Джіме! – та й виліз із кущів.

      А він як підскочить, очиська вилупив. А тоді впав навколішки, склав руки й почав благати:

      – Не руш мене, не руш! Я ніколи мерців не кривдив. Я завжди любив померлих і робив для них усе що міг. Іди собі назад до річки! Ой, не чіпай старого Джіма, залиш його! Він же завжди з тобою приятелював!

      Мені недовго довелося переконувати старого, що я справді не мрець. Я дуже зрадів, коли побачив Джіма. Тепер я вже був не самотній. Я не боявся, що він викаже, де я переховуюсь, – я так йому й сказав. Я весь час говорив, а він сидів мовчки й дивився на мене. Тоді я й кажу:

      – Тепер уже зовсім розвиднілося. Не завадило б поснідати. Розпали-но багаття, підкинь більше хмизу.

      – А нащо ж його розпалювати? Хіба на те, щоб варити суниці та різну негідь? Але ти маєш рушницю, еге? З нею ми можемо добути собі чогось кращого за суниці.

      – Суниці та різна негідь… – кажу я. – Цим ти годувався?

      – Я не міг нічого іншого роздобути, – каже він.

      – Ого! А чи давно ти на острові, Джіме?

      – Я попав сюди другої ночі по тому, як тебе вбили.

      – І ти був тут увесь час?

      – Атож.

      – І нічого не їв, окрім цієї погані?

      – Ні, сер, анічогісінько.

      – Ну то ти, мабуть, страшенно зголоднів, еге?

      – Я, здається, міг би зараз коняку з’їсти! Їй-богу, міг би! А ти давно вже на острові?

      – З тієї ночі, як мене вбили.

      – Ти диви! А що ж ти їв? Е-е, таж маєш рушницю. Ого! Це добряча штука! Тепер ти підстрель що-небудь, а я тим часом розпалю багаття.

      Ми разом пішли до того місця, де стояв мій човен, і, поки Джім розводив вогонь на галявинці між деревами, я приніс борошно, і копчену поребрину, і каву, і кавник, і сковорідку, і цукор, і бляшані кухлі; негр аж остовпів з подиву, гадаючи, що все те я добув чаклунством. Ще й до того я впіймав на гачок добрячого сома, а Джім порізав його своїм ножем і засмажив.

      Коли сніданок був готовий, ми порозлягалися на траві й поїли його просто з вогню. Джім так уминав, що аж за вухами лящало, – він же перед тим мало не помер з голоду. Правду сказати, ми обидва понаїдалися аж по самісіньку зав’язку, а коли наситилися, лягли відпочити.

      Джім помовчав трохи, а тоді й питає:

      – Слухай-но, Геку, а кого ж то вбили в отій халупі, якщо не тебе?

      Тоді я розповів йому все, як воно було, а він слухав, слухав те й каже:

      – Ну й спритний же ти хлопець! Навіть Том Сойєр і той краще не придумав би.

      Тоді я спитався в нього:

      – А СКАЧАТЬ