Сюньове Сульбакен. Весільний марш. Бйорнстьєрне Бйорнсон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ юрмилися під коморою, певно, там стояв стіл з наїдками; деякі пари трималися окремішньо, ніжно воркуючи.

      – Не розумію, чого тебе так вабить туди, – буркнула Сюньове.

      – Й сама не знаю, – стенула плечима Інґрід, не міняючи пози. – Потанцювати кортить… – додала вона.

      Сюньове промовчала.

      – Ти ніколи не танцювала? – запитала Інґрід.

      – Ніколи.

      – Гадаєш, танцювати – то гріх?

      – Хтозна…

      Інґрід більше не розпитувала, згадавши, що гауґіанцям танцювати заборонено, і не сміючи поцікавитись, як ставляться до цього батьки Сюньове. Але її думки водно крутилися довкола танців, тож вона, зрештою, не витерпіла:

      – Кращого танцюриста, ніж Турбйорн, не знайти на всю околицю…

      – Вірю, – за якусь мить зронила Сюньове.

      – Тобі варто побачити, як він танцює! – вигукнула Інґрід, обернувшись до товаришки.

      – Ні, не хочу, – квапливо заперечила Сюньове.

      Інґрід вражено замовкла, а Сюньове схилилася над плетивом, рахуючи вічка. Та вже за мить опустила рукоділля на коліна й, задивившись удалину, мовила:

      – Такою щасливою, як нині, я вже давно не була…

      – Чом це? – здивувалася Інґрід.

      – Та… бо він не танцює зараз у Нургауґів.

      Інґрід сиділа, поринувши в задуму.

      – Там, напевно, дівчата так і вились би коло нього… – озвалася за якийсь час.

      Сюньове вже було розтулила рота, аби щось сказати, однак промовчала, витягнула дротика й обернула плетиво іншим боком.

      – Турбйорнові аж жижки трясуться, так кортить потанцювати. Я його добре знаю! – вигукнула Інґрід і враз похопилася, що бовкнула зайве, глянула на Сюньове, яка схилилася над плетивом, зашарівшись наче мак.

      Інґрід миттю згадала кожне слово з розмови, сплеснула руками, впала навколішки перед товаришкою і зазирнула їй у вічі. Але Сюньове незворушно плела собі далі. Тоді Інґрід розсміялася:

      – Ти вже кілька днів щось від мене приховуєш!

      – Про що це ти? – знічено глянула на неї Сюньове.

      – Ти гніваєшся не тому, що Турбйорнові подобається танцювати… – личко Інґрід сяяло усміхом.

      Сюньове вперто мовчала. Тоді Інґрід обняла її за шию і прошепотіла до вуха:

      – Ти гніваєшся, бо він не з тобою танцює, а з іншими…

      – Що ти плетеш! – обурено вигукнула Сюньове, вивернулася з обіймів і скочила на рівні ноги.

      Інґрід теж підвелася з вересу, рушила за товаришкою.

      – Шкода, що ти не вмієш танцювати, Сюньове! – сміялася вона. – Дуже шкода! Ходімо, я тебе навчу! – Інґрід охопила дівчину за стан.

      – Чого ти від мене хочеш? – опиралася Сюньове.

      – Навчити тебе танцювати, аби не сумувала, що він танцює з чужими дівками.

      Тепер уже й Сюньове засміялася, СКАЧАТЬ