Американська криптологія. Історія спецзв'язку. Вадим Гребенников

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ на цифри та розділові знаки, зворотний перехід з цифр і розділових знаків на букви, повернення каретки друкуючого пристрою, перехід на новий рядок і холостий хід).

      Наприклад, буква «А» позначалася комбінацією «++–», а перехід на цифри та розділові знаки позначався комбінацією «++—++». Закодоване повідомлення набивалося на перфострічці: «+» були дірками, а «—» – їхньою відсутністю. При зчитуванні перфострічки металеві щупи проходили через дірки, замикали електричне коло та посилали імпульси струму по дротах. А там, де на перфострічці знаходився «—», папір не дозволяв цим щупам замкнути коло, і в результаті струмовий імпульс не передавався.

      Вернам запропонував готувати перфострічку з випадковими знаками (так звану «гаму») заздалегідь і потім електромеханічно складати її імпульси з імпульсами знаків відкритого тексту. «Гама» – це секретний ключ, що хаотичним набором букв того ж самого алфавіту. Отримана сума являла собою шифротекст, призначений для передачі по лінії зв'язку. Вернам установив таке правило підсумовування: якщо відразу обидва імпульси були «+» чи «—», то підсумковий імпульс буде «-», а якщо ці імпульси різні, то в результаті вийде «+».

      Додавання, за сучасною термінологією, здійснюється «за модулем 2» («0» означає знак «—», а 1 – «+»): 0 +0 = 0; 0 +1 = 1; 1 +0 = 1; 1 +1 = 0. Нехай, наприклад, знак «гами» має вигляд: «+—+–» (10100). Тоді буква «А» – «++–» (11000) при шифруванні переходить у двійкову комбінацію «—++–»: (01100) = (11000) х (10100). При розшифруванні ту ж операцію необхідно повторити у зворотному порядку: (01100) х (10100) = (11000) – «++–» – буква «А».

      Щоб підсумовувати електроімпульси при шифруванні, Вернам сконструював спеціальний пристрій, що складався з магнітів, реле та струмознімних пластин. А оскільки процедура розшифрування була аналогічна процедурі зашифрування, цей же прилад міг бути використаний і при розшифруванні. Імпульси надходили в пристрій підсумовування з двох зчитувачів: один зчитував «гаму», а інший – відкритий текст. «Плюси» й «мінуси», що отримували на виході, можна було передавати як звичайне телетайпне повідомлення. На прийомному кінці пристрій, винайдений Вернамом, додавав імпульси, що зчитувалися з ідентичної стрічки з «гамою», і відновлював вихідні імпульси відкритого тексту.

      Важливість винаходу Вернама полягала в тому, що більше не потрібно було здійснювати зашифрування й розшифрування секретних повідомлень у вигляді окремих операцій. Відкритий текст входив в апарат, що знаходився у відправника повідомлення, і такий же відкритий текст виходив з апарата, що належав одержувачу цього повідомлення. А якщо хто-небудь перехоплював це повідомлення на шляху проходження від відправника до одержувача, то в його розпорядженні виявлялася нічого не значуща послідовність «плюсів» і «мінусів». Тепер, щоб зашифрувати, передати, прийняти та розшифрувати повідомлення, було потрібно прикласти не набагато більше зусиль, ніж при відправленні повідомлення відкритим СКАЧАТЬ