Американська криптологія. Історія спецзв'язку. Вадим Гребенников

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Тілдена була назавжди заплямована. Це викриття поклало кінець його надіям стати президентом. Навіть біограф Тілдена, що мав до нього велику симпатію, визнав, що в результаті дешифрування телеграм демократів республіканці одержали перевагу, яка забезпечила їм перемогу на президентських виборах у 1880 році. Ось так криптоаналіз допоміг обрати американського президента.

      У листопаді 1899 року «червоний» шифр Держдепартаменту був замінений на новий – «блакитний» (англ. blue), який знову був розроблений Джоном Хасвелом і названий за кольором своєї обкладинки. Книга була більш докладною, містила найбільш уживані терміни та фрази з кореспонденції посольств і консульств, тому мала вже 1500 сторінок. Для підвищення стійкості свого коду Хасвел розробив також «Доповнення до шифру Держдепартаменту: код, що не піддається декодуванню» на 16 сторінках. У цьому доповненні перераховувались додатково ще 25 правил, або способів перешифрування, які могли застосовуватися до закодованих повідомлень, крім вказаних у доповненнях до «червоного» шифру.

      У 1910 році Держдепартамент прийняв на озброєння «зелений шифр» (англ. green), який складався з двох частин (кодування і декодування) і мав 1418 сторінок. У березні 1918 року був введений в дію «сірий» (англ. grey) код, в якому для позначення стандартних термінів і фраз використовувались 5-буквені групи. У травні 1919 року «зелений шифр», який реально був тільки кодом, отримав відповідну йому назву «Код Держдепартаменту А-1». Ці коди разом використовувались американськими державними службовцями навіть до Другої світової війни, коли було потрібно здійснити зміни в дипломатичних і військових криптосистемах з метою підвищення їхньої стійкості. Так, наприклад, ще у 1940 році ще «сірим» кодом «закривалася» трансатлантичне листування, навіть між керівниками США і Британії.

      30 грудня 1937 року був введений в дію «коричневий» (англ. brown) код Держдепартаменту, який містив розділ для кодування обсягом 954 сторінки та розділ для декодування обсягом 938 сторінок. Подібно «А-1» та іншим сучасним на той час кодам «коричневий» код мав багаточисельні варіанти заміни для часто уживаних слів. Він також поклав початок системі кодування дат і часу, що стало нововведенням наприкінці 1930-х років. Місяці позначалися першою буквою, дні – другою та третьою, час – четвертою, а за допомогою п'ятої букви уточнювалася половина дня – перша чи друга. І хоча цей код у 1939 році був викрадений з американського консульства у Загребі (Югославія), ним продовжували користуватися навіть під час Другої світової війни.

      Кодом американських військових атташе у той час був «чорний» (англ. black), отримавший назву за кольором своєї палітурки. На початку 1940 року він вважався невразливим, оскільки додаткову стійкість йому забезпечували шифрувальні таблиці. Але насправді вже на початку війни він був скомпрометований: його «зламала» німецька служба радіоперехвату та криптоаналізу.

      2. Винахід «лінійного» шифрування

СКАЧАТЬ