Название: Дякую тобі. Роман, що залишеться у серці кожного!
Автор: Дарья Мороз
Издательство: Издательские решения
Жанр: Современные любовные романы
isbn: 9785449300461
isbn:
– Шшшшш, маленька. Я тут, я з тобою. Поїхали по піцу.
Я не хотіла бачити тата, він міг не спати. А це означало нові проблеми. Тому ми залізли до моєї кімнати через вікно. Повна темрява. Я увімкнула у ризетку гирлянду і моя посмішка одразу розтягнулась в декілька разів. Швидко забрала у Алекса піцу, кинула коробку на ліжко. Алекс дістав з карманів дві коли. І почав розглядати мою кімнату. В ній нічого особливого не було. Це лише мій маленький світ. Невелика кровать, шифанер, письмовий стіл. Над столом багато вирізок гламурних дівчат з красивим макіяжем, або класнючим одягом. Вирізки природи з усіх куточків світу. На іншій стіні дзеркало, теж обклеєно вирізками але мене та моїх подруг. Ми розмовляли, їли піцу, хохотали, до самого ранку. Десь о 4:15 я заснула. Заснула у обіймах людини, яка ставала для мене моїм всесвітом. Яка дарувала мені радість. Спокій. Надійність. Ранок був просто чудесний. Я швидко прийняла душ, почистила зуби. Відчуваю запах смажаної яєшні і звісно, свіжо звареного кофе. Одягла класичне, темно синє платя. Вано ніби із стрейчу, тому, лягає по моїй фігурці. КЛАС. Каблуки+ сумка+ кінський хвіст. Я готова. Виходжу за двері кімнати… -Ой!!!! -кажу я сама до себе. Повертаюсь у кімнату, на столі духи. Декілька натискань і я пахну як імператриця. Духи – D&G 3 L’IMPERATRICE. Це звісно не оригінал, але вони класнючі. – Доброго ранку! -дивлюсь я на тата. Він сидить за столом, їсть. Моя тарілка напроти. – І тобі привіт! Як спалось? – Добре, дякую. А тобі? – ну не могла я, щоб не з'язвити. – Дякую, що накрила, воно мене зігрівало цієї ночі. Ти ж знаєш, що я тебе люблю?? – не підіймаючи голови каже тато. Йому соромно, це добре. – Па, ти ж розумієш, що твої запої затяглись. Досить. – Це більше не повториться!!!.– блін, ми ніби обмінялись ролями, я доросла-яка вичитує свою дитину. А він маленький хлопчик що провинився і тепер ховає оченята, щоб його не наказали. – Мама учора телефонувала! – тихо-тихо каже тато. – Що їй потрібно? -якого хрена їй потрібно. – Хоче зустрітись! – А ти, що ти їй сказав????? – я в шоці
– Дав твій номер! -я відчуваю скільки болю у його словах. Він кохав її більше за життя. Хотів сім'ю, її, діток. А вона – незрозуміло, що вона хотіла. Все сука зруйнувала. Татові життя, мені. – Ти зустрінешся з нею???Мені важко це признати, але їй дійсно є що тобі розповісти!!! -продовжує він.
– Ні. Нам не має про що говорити. Я швидко доїдаю, заливаю в себе кофе. Швидко виходжу до дверей. Повертаюсь…
– Па, доречі… і я тебе люблю!!! – і образно показую маленьку відстань на вказному пальчику. Ніби моя любов маленька-маленька. І посмішка за секунду з'явилась на його лиці. Я знаю його, як свої п'ять пальців. Лице, воно так змінилось. Набрякло, має синій відтінок. Постаріло. СКАЧАТЬ