Публіцистика: вибрані статті, інтерв’ю. Іван Драч

Чтение книги онлайн.

      Плине час і зрине час!

      Не наше те, що збігло мимо нас,

      Не наше й те, що зродить грядуща нам пора,

      День нинішній ще наш, а не ранковий час,

      Не знаєм, що несе вечірняя зоря.

      Як життя не вмієш жити,

      То повчись хоча б сих слів!

      Ах, твій розум помістити

      Слів сих хитрих не зумів.

      Знаю, що наше життя – це суєти потік,

      Знаю, що найглупіша істота

      Людина – пливе у нім без пуття,

      Знаю, чим далі вона животіє, тим глупішає з року в рік,

      Знаю, сліпий той, хто закладає собі життя…

      Таку категоричність тону, такий сатиричний максималізм, безжалісний, знищувальний, може мати той, чиї ідеали навдивовижу високі й чиє розуміння людського покликання на землі сповнене невсипущою, стражденною любов’ю за його чистоту і святість. Сковорода мав право на такі різкі слова, він вистраждав цю гірку правоту: це боліло йому щоденно, це пекло його щомиті. Ця невгасима печія за людину була такою плодючою, що латинський двовірш про молоде козля, од якого відштовхнувся поет при написанні своїх строф, виглядає, в порівнянні з віршем Сковороди, милим і наївним зернятком, з якого зріс такий важкий і такий колючий колос.

      Є у Сковороди один невідомо коли написаний вірш, напоєний гіркотою, породженою стосунками з найулюбленішим учнем Михайлом Ковалинським, якого поглинув світ. Зазнавши несподіваного удару долі, правитель канцелярії вельможного князя Потьомкіна, уваги якого прагнули князі і графи, їде в своє село Хотетово і кличе до себе філософа. У вірші їхні взаємини гранично спрощені, але добре передано дух їх:

      Філідон просить старого вказати йому шлях у житті «святий і твердий». Філарет відповідає, що зі світом, поки живеш, треба боротися, і далі повчає:

      Неважко провести за цим віршем паралель зі стосунками Сковороди і Ковалинського. Останній казав, що любив серце Сковороди, але цурався його розуму; шанував життя, та не брав у голову міркувань його; шанував доброчесність, та уникав його думок; бачив моральну чистоту, та не впізнавав істини його розуму; прагнув би бути другом, та не учнем його.

      Філідон знехтував порадою мудреця, але СКАЧАТЬ