Публіцистика: вибрані статті, інтерв’ю. Іван Драч

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ рука імперії лягла на вутлі плечі невисокого, підсліпуватого і гарячкового чоловіка, якого сучасники вважали генієм. Сковорода любив Горація, часто цитував його, багато строф римлянина органічно вписалися в його оригінальні роздуми, та доля їм судилася різна – послань до можновладців Григорій Сковорода ніколи не писав.

      Викладаючи курс піїтики у Переяславському та Харківському колегіумах, він мав практично вчити учнів не лише розумітися на поезії, але й віршувати. Хоча б у такий спосіб:

      Здрастуй, найдоброзичливіша істото, мій Михайле!

      Я знайшов гавань, прощайте, надіє й щастя!

      Досить ви грали мною, грайте тепер іншими.

      Цей виключно витончений двовірш запозичений у того невідомого автора, який, хто б він не був, досить красномовно і детально описав гомерівським віршем (Жильблазові) блукання, я не маю сумніву в тому, що він і тобі сподобається. Задля вправи ми переклали його ямбічними віршами так:

      Я вже доходжу пристані, прощай, надіє і щастя;

      Ви досить грали мною, грайте тепер іншими.

      Спробуємо тепер передати це також віршами подвійного розміру, якщо це буде до вподоби музам:

      Пристань прийняла мене в своє лоно,

      Надіє і щастя, прощайте!

      Перестаньте грати мною,

      Тепер вже грайте іншими!

      Але спробуємо також дати це віршами, що чергуються: ти, мій любителю муз, поклич їх на допомогу, можливо, вони сприятимуть тобі:

      Мене вже зогріває в своєму лоні спокійна пристань;

      О надіє і щастя, прощайте!

      Не хочу бути більше вашою іграшкою, досить.

      Тепер вже грайте іншими…

      Потім, коли старанний учень надішле свої неоковирні рядки, поблажливий учитель аж захлинатиметься від щастя, що поезія близька його молодшому другові:

      «Здрастуй, сило занять моїх, Михаиле найсолодший! Посилаю тобі назад твої священні вірші, злегка виправлені – не щодо змісту, а щодо метричного розміру. Мені все твоє так подобається, що не дивно, коли ці вірші я декілька разів цілував».

      Поет пише вірші й тоді, коли хитрий і підступний світ розставляє на нього тенета, пише, щоб не попасти в тенета, наче римлянин складає жертву богам, щоб врятували його з прикрої ситуації:

      Як кажуть люди, рай настільки прекрасний,

      Що в ньому приємно може жити людина в самотності.

      Якийсь із мудреців на питання, що таке справжня мудрість,

      Відповів: бути собі союзником і собі рівним.

      Так, для мудреця раєм буде будь-який берег,

      Будь-яке місто, будь-яка земля і будь-який дім.

      Це, мій дорогий, я написав за сніданком, страждаючи не від чого іншого, як від нудьги самотності. Цього не сталося б, якби я пішов на той відомий бенкет мудреців. Щиросердно тобі признаюся, що для благородної людини ніщо не є таким важким, як пишний бенкет, особливо коли на ньому перші місця займають пустомудреці. Тепер я щасливий і, посміявшися, СКАЧАТЬ