Воскресіння патера Брауна = The Resurrection of Father Brown. Гілберт Кіт Честертон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ люди можуть пролізти навіть крізь двері американського готелю, – терпляче заперечив патер Браун. – І, мені здається, найпростіше – відчинити їх.

      – А ще простіше втратити своє місце, – відрізав секретар. – Воррен Вінд не стане тримати в секретарях таких дурнів. У будь-якому разі, тих, котрі вірять у казки, в які вірите ви.

      – Ну що ж, – серйозно сказав священик, – це правда, я вірю в багато чого, у що ви, ймовірно, не вірите. Але мені довелося б довго перелічувати це і доводити, що маю слушність. Відчинити ж двері і довести, що я не маю рації, можна секунди за дві.

      Слова ці, далебі, знайшли відгук в азартної та бунтівної душі прибульця із Заходу.

      – Зізнаюся, я не проти довести, що ви помиляєтеся, – сказав Олбойн, рішуче ступивши до дверей, – і доведу.

      Він відчинив двері і зазирнув у кімнату. І з першого ж погляду переконався, що крісло Воррена Вінда порожнє. З другого ж погляду переконався, що кабінет Воррена Вінда порожній також.

      Феннер, мов наелектризований, кинувся вперед.

      – Вінд у спальні, – уривчасто белькотів він, – більше йому ніде бути.

      І чоловічок зник у глибині номера.

      Всі застигли в порожньому покої, озираючись довкола. Перед їхніми очима постала серйозна, зухвала, аскетична простота меблювання, на яку звернули увагу раніше. Безперечно, в кімнаті і миші не було де сховатися, не те що людині. На стінах не було шпалер і, що рідкість в американських готелях, не було навіть шаф. Письмовий стіл був звичайним бюрком. Кріселка тут стояли жорсткі, з високою спинкою, прямі, як скелети. За мить із нутрощів апартаментів вигулькнув секретар, котрий обшукав дві інші кімнати. Відповідь можна було ясно прочитати в його очах, але губи ворушилися механічно, самі по собі, і молодик різко, буцімто стверджуючи, спитав:

      – Він не з’являвся?

      Присутні навіть не вважали за потрібне відповідати. Розум їхній ніби наткнувся на глуху стіну, подібну до тієї, яка дивилася в одне з вікон і поступово, у міру того, як повільно насувався вечір, перетворювалася з білої в сіру.

      Вендем підійшов до підвіконня, біля якого стояв півгодини тому, і визирнув у відчинене вікно. Ні труби, ні пожежної драбини, ні виступу не було на стіні, що прямовисно спускалася б униз, на вуличку. Не було нічого і на стіні, що спиналася над вікном на кілька поверхів угору. На іншому ж боці вулиці тягнулася лише сумна пустеля білої стіни складу. Вендем поглянув униз, немов очікуючи побачити останки філантропа, котрий викинувся з вікна, але на бруківці розгледів лише невелику темну пляму – цілком імовірно, зменшений відстанню пістолет. Тим часом Феннер підійшов до іншого вікна в стіні, такої ж неприступної, що виходило вже не на бічну вулицю, а в невеликий декоративний сад. Група дерев заважала як слід огледіти місцевість, але дерева ці залишалися десь далеко внизу, біля основи житлового масиву. І Вендем, і секретар обернулися від вікон і дивились один на одного в густих сутінках. На полірованих поверхнях столів і столиків швидко СКАЧАТЬ