Воскресіння патера Брауна = The Resurrection of Father Brown. Гілберт Кіт Честертон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ як це «вірите у приреченість»? Я вірю тільки в те, що самогубство в цьому випадку було неминуче, – воно зумовлене науковими факторами.

      – Зізнатися, не бачу, чим ваше наукове марновірство краще за забобони містичні, – обурився священик. – Обидва вони перетворюють людину в паралітика, нездатного і пальцем поворухнути, щоб подбати про своє життя та душу. Напис свідчив, що Дарнуеї приречені на загибель, а ваш науковий гороскоп стверджує, що вони приречені на самогубство. І в тому, і в іншому випадку вони виявляються рабами.

      – Пригадую, ви казали, що дотримуєтеся раціонального погляду на ці речі, – сказав доктор Барнет. – Хіба ви не вірите в спадковість?

      – Я казав, що вірю в денне світло, – пояснив священик голосно та чітко. – І не маю наміру вибирати між двома підземними ходами забобонів – обидва вони ведуть у темряву. Ось вам доказ: ви всі навіть не здогадуєтеся про те, що насправді сталося в оселі.

      – Маєте на увазі самогубство? – поцікавився Пейн.

      – Маю на увазі вбивство, – відрубав патер Браун. І хоча він сказав це тільки трохи голосніше, голос його, здавалося, прокотився по всьому берегу. – Так, це було вбивство. Але вбивство, вчинене людською волею, яку Господь Бог зробив вільною.

      Що на це відказали інші, Пейн так ніколи і не дізнався, бо слово, вимовлене священиком, дуже дивно подіяло на нього: воно його схвилювало, буцімто закличний звук фанфар, і прикувало до місця.

      Супутники Пейна пішли далеко вперед, а він усе ще стояв нерухомо – один серед піщаної рівнини. Кров забурлила в жилах чоловіка, і волосся, як то кажуть, заворушилося на голові. Водночас маляра охопило якесь незрозуміле щастя.

      Психологічний процес – занадто складний, щоб у ньому розібратися, – привів його до рішення, яке ще не піддавалося аналізу. Але воно несло з собою звільнення. Постоявши трохи, чоловік обернувся і повільно пішов назад, через піски, до обійстя Дарнуеїв.

      Рішучими кроками, від яких затремтів старий міст, подорожній перетнув рів, спустився сходами, минув усю анфіладу темних покоїв і нарешті досяг тієї кімнати, де Аделаїда Дарнуей сиділа в ореолі блідого світла, що падало з овального вікна, немов свята, всіма забута та покинута в долині смерті. Панночка підняла на візитера очі, і здивування, що з’явилося на її обличчі, зробило його ще дивнішим.

      – Що трапилося? – спитала вона. – Чому ви повернулися?

      – Я повернувся за сплячою красунею, – пояснив він, і в голосі його почувся сміх. – Цей старий замок поринув у сон багато років тому, як каже лікар, але вам не слід прикидатися старою. Ходімо нагору, до світла, і вам відкриється правда. Я знаю одне слово, страшне слово, яке зруйнує злі чари.

      Вона нічого не збагнула з того, що їй сказали. Однак підвелася, пішла за гостем через довгу залу, піднялася сходами і вийшла з дому під вечірнє небо. Покинутий, спорожнілий парк спускався до моря. Старий фонтан із скульптурою тритона ще стояв на своєму місці, але вже весь позеленів від часу, і з висохлого рогу в порожній басейн давно вже не лилася СКАЧАТЬ