Пекло на землі. Віталій Юрченко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Пекло на землі - Віталій Юрченко страница 35

Название: Пекло на землі

Автор: Віталій Юрченко

Издательство: Фолио

Жанр: Зарубежная классика

Серия: Історія України в романах

isbn: 978-966-03-5144-8, 978-966-03-8066-0

isbn:

СКАЧАТЬ на ранню творчість Франка й Винниченка, а далі до революційних письменників. На них товклися цілий рік.

      – Правдивіше назвати це комунізацією, а не українізацією – заявив я якось на засіданні педради Державних курсів українознавства. – Не дати слухачам уяви про цілу епоху козацтва, гетьманщини, про первопочини українства – таж вони самі цього шукатимуть.

      – Чого нервуєшся? – заспокоював Миронович. – Хіба не бачиш, чого варта така українізація. Це лиш гра, щоб очі втерти. Петровський, Чубар та інші тузи центральні слова по-українськи не скажуть і не українізуються, а низовиків жмуть. Треба, бач, дядькові довести, що це ж ваша влада, навіть «пропонується» пише по-вашому, ніхто не скаже, що московська окупація.

      І виходить, що «одержавші ваш обіжнік, прапонуєтся» – навчився всякий радянський діловод, а української розмови ніде в установі не почуєш. Вся кумедія зводиться на те, щоб лише 1-шу категорію дістати.

      Літом 1929 року перевіряли стан українізації всіх окружних установ. Прийшла черга до ГПУ. З трьох членів комісії фахівців пішов я один з інспектором політосвіти; останні боялись іти в таку установу. З 43 агентів ГПУ лише один умів сяк-так по-українськи розмовляти, а в письмі кожного на сто слів 60 – 50 ошибок. Вліпили їм 26 з III категорією, а то значить, що за директивою уряду звільняються з посади.

      Другого дня секретар ГПУ питає телефоном:

      – Ну, как там результати вчерашней правєркі?

      – Плохо, очень плохо, хуже всех, – відповідає з жалем інспектор політосвіти.

      – Да нє может бить. У нас все ісключітєльно пішут по етому українскому. Ти, слушай, устрой там как-нібудь. Єто безобразіє…

      – Да што ж устроїш? Саставілі протокол і в окркомісію атаслалі… Неудобна. Я здесь нє адін… спеціяліст бил… Он определял…

      – Так ето тот спеціяліст? А что он за супчік?

      – Член камісії, преподаватель українскаво язика.

      – Преподаватель?! Петлюровец, сукін син. Аткуда он мог етому сабачему язику научітса? Только будучі в петлюровцях. Попадьотся он нам… Ми єво не так праверім…

      Інспектор передав мені цю розмову жартом, але пізніше вона набрала дуже серіозного значіння…

      Настала осінь 1929 року.

      Ця осінь – незвичайний етап в «історії соціялістичного будівництва» та в долі українських мас під більшовією.

      Хто знав, чи з будь-яких джерел склав собі уяву про радянщину до цього злопам’ятного часу, той категорично й грубо помиляється, малюючи стан сьогоднішньої більшовії фарбами – фактами недавнього минулого.

      Ця злощасна осінь кардинально перевернула радянщину. Ця пацифікаційна осінь оголила економічно село, стероризувала його морально. Ця жахлива осінь сплила в ріках крови, сповнилася тисячами безневинних жертв, омита морем сліз матерніх – діточих. Ця «крівава осінь» увійшла в історію як варварсько-дикий правунок[31] захланної комунарії, незнаний в пам’яті цивілізованого людства.

      У більшовиків вона означала: СКАЧАТЬ



<p>31</p>

Правування, урядування.