Пекло на землі. Віталій Юрченко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Пекло на землі - Віталій Юрченко страница 17

Название: Пекло на землі

Автор: Віталій Юрченко

Издательство: Фолио

Жанр: Зарубежная классика

Серия: Історія України в романах

isbn: 978-966-03-5144-8, 978-966-03-8066-0

isbn:

СКАЧАТЬ Іш, одесит плюгавий. Не спитав, хто господарює, так і цвікає.

      – А де ж Міхалко? – не терпілось багатьом.

      – Не гарячіться. Буде й Міхалко, по порядку. Забрали ми рушниці. Один парняга й каже: «Може б навістили голову КНС; у нього в гостях аж два чекісти, револьверики в них аж виблискують».

      – Що ж, – кажу, – ми не горді, не полінуємось.

      Двох парубків провели нас до Покуляка. Щоб не вийшов промах, я кивнув одному викликати голову комітету незаможних селян.

      – Я з ним у спорі, – каже, – не повірить, піду Міхалка приведу.

      – Скочив за тин і вернувся з заспаним хлопчиськом.

      – Оцей вам викличе.

      – Ще краще, думаю. Настроїв хлопчака, і він переляканим голоском защебетав під вікном:

      – Товариш Вася! – (так величало Покуляка все село). – Бандити на селі. Збудили мама, щоб вам сказати, – і зник за тином.

      Ми нащурилися коло дверей. Шарпнуло засув. Напіводягнені чекісти з хати, а ми їх за горлянку. На вулиці, як слід, убрали і рушили у Божу путь. Виходимо за село, а з городів двоє, як той Пилип з конопель, плиг. У мене серце затріпотіло, як свинячий хвостик. Звів кріс, що за марюка, питаю. А вони:

      – Свої, з вами йдемо. А це Дорохтеїв кріс. Він не може йти, ногу рве; як загоїться – найде нас.

      День починався тихий, ясний. Пташки заливались, благословляючи початий день.

      Прочищали кулемет на цукроварні «Карла Маркса». Там уже знали, що в околицях з’явилась «банда», і були напоготові: озброїли всіх комуністів та комсомольців, поставили на військовий стан сільську самоохорону, в додаток викликали з району 15 міліціонерів.

      Ми спробували взяти наскоком, та не вдалось: кіннота відступила під рясним обстрілом. Тут впала наша перша жертва та двоє коней.

      Умить на валу за цукроварню висипалась довга лава й відкрила безладну тріскотню. Ризиковано було рватися в атаку: пахло великою втратою.

      – Вкопатися на місці і без команди не стріляти, – подав по лаві Чубатий, а Олешкові наказав забігти від заду.

      З валу озвався кулемет і став сікти, зразу невдало, видно, невмілі руки, але щораз влучніше сипав по наших рядах. У нас утрати: скрутився з болю клинівчанин, вхопився за руку мій Матвій.

      Сполох. Нас насідають градом. Запихкав і наш кулемет та скоро змовк – набоїв обмаль. А з валу строчать і плюють. Не вдержатись нам. На правому боці хлопці Рудого почали зриватись.

      Враз внутрі цукроварні гримнула сальва, і розляглося дружнє «Слава». Радістю забилося серце. Вогонь з валу на мить притих.

      «Вогонь, вперед, слава!» – гукнув Чубатий на весь голос.

      І ми відважно кинулися на вал. Звідтіль десяток стрілів, і вал опустів. Залога в паніці полетіла по всіх дірках містечка. Ми настигали їх і били, як куропатву: ловили по хатах, у садку, на мочарі й на полі. Десятків зо три полягло.

      Увечері ладнали нового кольта та вантажили харчами три заводських гарби (цукром, салом і вівсом). У відплату за двох СКАЧАТЬ