Біла ніч. Андрій Кокотюха

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ім’я Сталіна на допитах розкраяними губами та спльовуючи уламки зубів, обіцяючи своїм катам усі можливі покарання за гріхи, – адже не бажали визнавати власних помилок, уперто записували всіх у вороги. Вони не підписували зізнань у сподіваннях, що рано чи пізно справедливість візьме гору, їх звільнять, реабілітують, натомість Полинін і йому подібні поміняються з ними місцями.

      – Тоді поясни, будь такий добрий, як тебе розуміти.

      Капітан знову прокашлявся.

      – Ми нічого не вдіємо, товаришу майор. Ми з вами в цих краях чужі. Нам не довіряють настільки, що не братимуть їжу з наших рук, хай би помирали з голоду. Місцеві люди подумають – ми хочемо їх у таких спосіб отруїти.

      – Спостереження цікаве. І так є насправді, – кивнув Полинін. – Але це зовсім не значить, що довіри до радянської влади і нас, її представників, її органів безпеки, не буде ніколи. Ми рано чи пізно довіру здобудемо.

      – Ми – ні, – відчеканив Нечаєв. – Питали про тутешні настрої? Так ви, напевне, краще за мене знаєте: довіряють більше місцевим, своїм. Але якщо в тому ж Києві радянська влада до війни була двадцять років і наших спеціалістів за таких сприймали, тут, на Західній, ви ж самі щойно нагадали, влада мінялася кілька разів. І всякий раз вона була до людей ворожою. Навіть нашу, радянську, сприймали з острахом.

      – Чому ти так вирішив?

      – Бо інакше не ходив би, озираючись. Повернення Червоної армії місцевий люд зустрів би хлібом-сіллю.

      Полинін подивився на Нечаєва, наче побачив його вперше.

      – Ти бач. Психолог. – І після короткої паузи повторив, тепер уже розтягуючи: – Психо-олог.

      – У мене вища освіта, – не знати для чого бовкнув капітан. – Та й узагалі…

      – Що?

      – У нашій справі треба бути трішки психологом.

      – Але не захоплюватися, – відрубав майор. – Часу нема, Москва вимагає від нас швидких і рішучих дій. Гітлеру ось-ось капут, а його прислужники ховаються по лісах. Ти тут людина нова. Не в курсах, як бандери навчилися воювати. Без цього твоя робота – пшик.

      – Здогадуюсь. Але вони, товаришу майор, мають народну підтримку, особливо – по селах. Ось про це кажу: ефективною наша робота стане тоді, коли схилимо на свій бік бодай частину місцевих. Бажано тих, кого слухають у громадах, хто має авторитет.

      Полинін укотре гмикнув.

      – Не така сильна вже ця підтримка. Люди втомилися годувати тих, хто сидить у лісі. Бандити починають забирати силою. Тих, хто відмовляється давати харчі, показово карають. Стріляють, вішають, хати палять. Це лише озлоблює.

      – Так точно, – відчеканив Нечаєв. – І ми не повинні робити те саме.

      Справді, подумав майор, ще багато доведеться нового дізнатися про цього чорнявого капітана. Он як заговорив: не оперативник – пропагандист. Чисто політрук, не ясно лише, яку політику провадить…

      – Що маєш на увазі?

      – Ви чудово розумієте. Капітан Орлов, наприклад, ані дня не може без чергової акції. Людей СКАЧАТЬ