а тепер слушнішу має назву – церква Всіх Святих.[34] То одна з небагатьох будов, що майже цілою доховалась із доби поганського Риму, являючи нам усю велич і пишноту прославлених своїх фундаторів: формою вона нагадує велетенську розкраяну навпіл помаранчу, а яснота в ній несказанна, дарма що світло добувається туди через одно тільки вікно, чи радше через великий круглий отвір у куполі. Через той же отвір і оглядав цісар тую церкву, а при боці в нього був один шляхтич римський, що пояснював йому до тонкощів усю велич і красу того архітвору давнього зодчества; як одійшли вони од отвору, шляхтич йому й каже: «Цісарю мій найясніший! Тисячу, може, разів поривало мене бажання схопити вашу величність ув обійми і кинутися з вами разом униз через сей отвір, аби на сім світі вічную по собі зоставити славу». – «Я вам вельми вдячний, – одвітував цісар, – що ви не довели до діла лихого вашого наміру; щоб же не було вам більше нагоди випробовувати вірнопідданість вашу, забороняю вам віднині говорити зі мною й перебувати в моїй присутності». Сеє сказавши, нагородив його щедро. Бачиш, Санчо, бажання зажити слави завше було могутнім рушієм людських учинків. Як ти гадаєш, що спонукало Горація кинутися при повнім обладунку з мосту в Тиброву глибину?[35] Що примусило Муція руку собі спалити?[36] Що порвало Курція скочити в безодню огненну хлань, – яка посеред Рима була розверзлася?[37] Що подвигнуло Юлія Цезаря наперекір усім недобрим призвісткам перейти Рубікон?[38] Або з новітніх уже прикладів узявши – чого се хоробрим гишпанцям, що воювали в Новому Світі під рукою знакомитого Кортеса, закортіло кораблі свої потопити і на суходолі одрізаними лишитись?[39] Всі оці вчинки і багато інших, їм подібних, були, є і будуть діяннями слави, котрої прагнуть смертні яко нагороди й частки безсмертя, що належать їм за голосні їхні подвиги; щоправда, ми, християни-католики і мандровані рицарі, більше повинні дбати про славу віку грядущого, яка вічно витає в ефірних висях небесних, аніж про ту марну славу, що дається осягти в сьому земному й минущому віці, бо тая слава, хоть яка тривала, конче має скінчитися з цим конечним світом, – тим-то, Санчо, дії наші не мусять переступати меж, назнаменованих релігією християнською, що ми до неї признаємося. Нам треба в велетнях поборювать гординю, зависть перемагати благородством і добротливістю, гнів – самовладанням і сумиром душевним, обжерність і оспалість – недоїданням та недосипанням, хтивість і жадобу – вірністю до тих, кого ми обрали володарками всіх помислів наших, лінивство – невтомними по всьому світі мандрами в пошуках пригод, що можуть із нас учинити і вчинять напевне не тільки добрих християн, а й доблесних рицарів. Оце тобі, Санчо, шляхи, якими можна доступитися найвищої хвали і найбільшої слави!
– Добре я втямив усе, що ваша милость отут мені провадила, – сказав Санчо, – тільки просив би я вашої ласки одне питання скасувати, що саме в голову мені вступило.
Римський Пантеон (пантеон у перекладі з грецької означає «храм Усіх Богів»). Збудований при імператорі Адріані 126 р., у 609 р. він був освячений як християнська церква, названа згодом церквою Всіх Святих, оскільки освячення відбулося на День Всіх Святих. Ротонда – кругла споруда, зазвичай увінчана куполом.
<p>35</p>
Публій Горацій Коклес – напівлегендарний римський герой (кінець VІ ст. до н. е.), який стримував навалу етрусків (етруски – давнє італійське плем’я) на вузькому дерев’яному мосту через Тибр, поки римляни руйнували його з іншого боку, по тому стрибнув у річку. За цей подвиг у храмі Вулкану поставили його статую.
<p>36</p>
Гай Муцій Корд Сцевола (тобто шульга) – легендарний римський герой, який під час війни римлян з етрусками 509 р. до н. е. спробував вбити етруського царя, але його схопили, та він не видав інших учасників змови, а щоб продемонструвати стійкість до тортур, сам поклав праву руку на вогонь і тримав, допоки вона не обвуглилась.
<p>37</p>
Марк Курцій – легендарний герой Риму. Після землетрясіння 362 р. до н. е. на форумі (площа у середмісті Давнього Риму разом з прилеглими до неї будівлями) відкрилася прірва; оракул сповістив, що вона не закриється, допоки боги не отримають найцінніше, що є в Римі. Тоді молодий солдат Марк Курцій зі словами, що найцінніше у Римі – це зброя і мужність, стрибнув із конем у прірву, й вона за ним замкнулась.
<p>38</p>
49 р. до н. е., всупереч забороні римського сенату, Юлій Цезар зі своїм військом перейшов Рубікон, вигукнувши «Жереб кинуто!» Громадянська війна, яка стала результатом цього рішення, зробила його правителем Риму. Рубікон – невелика річка, яка впадає в Адріатичне море.
<p>39</p>
Ернан Кортес (1485–1547) – знаменитий конкістадор (учасник конкісти – завоювання земель в Америці, яка припала на кінець ХV – поч. ХVІ ст.). Коли екіпажі його суден відмовилися йти в глиб невідомої землі, він наказав спалити кораблі, щоб перекрити шлях до відступу.
