.

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ у якої виникло відчуття внутрішнього протесту проти припущення, що хто завгодно в похилому віці може померти в будь-яку мить.

      – Він здавався цілком здоровим, – повторила вона.

      – У нього був високий кров’яний тиск, – сказала Молі.

      – Але ж тепер проти цього існують ліки. Якісь пігулки абощо. Наука сьогодні така могутня.

      – Справді так, але, можливо, він забув ковтнути свої пігулки або прийняв їх забагато. Як ото буває з тими, хто приймає інсулін.

      Міс Марпл не вважала, що між діабетом і високим кров’яним тиском багато спільного. Вона запитала:

      – А що сказав лікар?

      – Доктор Ґрем, який уже давно на пенсії й живе тут, у готелі, оглянув його, прийшли також представники місцевої влади, щоб видати свідоцтво про смерть, але, схоже, вона була цілком природною. Такі речі нерідко трапляються, коли в тебе високий кров’яний тиск, а надто якщо ти забагато випив, а майор Полґрейв полюбляв надуживати спиртним. Учора ввечері, наприклад.

      – Так, я помітила, – сказала міс Марпл.

      – Він, либонь, забув прийняти свої пігулки. Старому не пощастило – але ж ніхто не може жити вічно, правда ж? Однак для нас із Тімом це велика прикрість. Люди можуть подумати, що з їжею було щось не так.

      – Але ж симптоми харчового отруєння і симптоми надмірно високого тиску зовсім різні, чи не так?

      – Так. Але люди полюбляють базікати нісенітницю. А якщо вони подумають, що їжа була погана, і поїдуть звідси, та ще й своїм знайомим розкажуть…

      – Я не думаю, що вам слід тривожитися, – лагідно промовила міс Марпл. – Ви ж самі сказали, що старий чоловік, такий як майор Полґрейв, – а йому було, безперечно, за сімдесят, – може померти будь-якої хвилини. Для більшості людей така смерть є цілком природною – хоч і сумною – подією.

      – Якби лиш, – засмучено промовила Молі, – вона не була такою раптовою.

      Атож, вона справді була дуже раптовою, подумала міс Марпл, повільно йдучи далі. Адже ще вчора ввечері він сидів разом із Гілінґдонами й Дайсонами, розмовляючи з ними та весело сміючись.

      Гілінґдонами й Дайсонами… Міс Марпл стишила ходу й зрештою зупинилася. Вона не пішла на пляж, а примостилася в затіненому кутку тераси. Дістала своє плетиво, і дротики замиготіли в її руках, ніби хотіли встигнути за швидким перебігом думок. Їй це не подобалося, ні, це їй аж ніяк не подобалося. Чомусь не зовсім несподіваною видалася їй смерть майора.

      Вона стала перебирати подумки події вчорашнього дня.

      Майор Полґрейв та його історії…

      Їй уже доводилося чути багато подібного, і можна було не дослухатися уважно… Хоч, можливо, ліпше було б, якби вона дослухалася.

      Кенія – він розповідав їй про Кенію, потім про Індію, про північно-західний кордон із Трансваалем, а потім невідомо з якої причини заговорив про вбивство… Але навіть тоді вона не стала слухати його уважно.

      Він говорив про якусь відому подію, що сталася тут і про яку багато писали в газетах.

      А СКАЧАТЬ